By Масові вимирання — це різкі повороти в історії земного життя. Під час них падали в провалля небуття цілі роди організмів, до яких належала більшість видів, що жили на планеті. Ще недавно палеонтологи говорили про п’ять таких кризових періодів: ордовицький (438 млн років тому), девонський (374 млн), пермський (252 млн), тріасовий (201 млн) і, звичайно, крейдовий (66 млн), під час якого вимерли динозаври. Найбільшим був пермський. Вважається, що тоді зникнуло приблизно 90 % морських видів — пише Анджей Холдис на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.
Та вже впродовж певного часу частина дослідників вважає, що в цьому списку бракує ще одного вимирання, яке відбулося 250–259 млн років тому, тобто всього лиш за 7–8 млн років до пермського вимирання. Оскільки часова віддаль, що розділяє ці кризові періоди, у геологічному масштабі часу була незначною, то їх довго поєднували в один. Та останнім часом завдяки щораз точнішим дослідженням науковці почали розглядати їх окремо і дійшли висновку, що більш раннє вимирання, назване середньопермським (або ж кептенським — від назви кептенського ярусу, стратиграфічного підрозділу), могло призвести до зникнення з планети понад половини морських видів і більш як 30 % земних.
Що ж могло спричинити той шостий віраж. Автори досліджень, опублікованих у Chemical Geology, знайшли докази на підтвердження того, що винними є виверження вулканів. Тих, що призвели до виникнення Емейшанських трапів — великого базальтового пласта середньою товщиною приблизно кілометр, центр якого розташований у китайській провінції Сичуань. Сьогодні його площа становить понад 250 тис. км2, але в момент виникнення 262–259 млн років тому вона була удвічі більшою.
Група на чолі з Ю Вангом, геохіміком із Нанкінського університету, знайшла поблизу того пласта такі ж старі осадові скелі, які відкладалися на дні мілкого моря в той самий час. Група виявила в них прошарок, збагачений ртуттю, й інші геохімічні сліди. З одного боку, вони вказують на значні викиди парникових газів, що супроводжували вулканізм Емейшаню, а з іншого — на аноксію, тобто крайній недобір кисню в океанах. “Температура на Землі підвищилася за короткий час на 3–5 °C, підігріваючи океани, затримуючи в них циркуляцію води й елементів, зокрема кисню. Спіраль екстрем, накрученаглобальним потеплінням, довела до деструкції життя”, — твердять дослідники.
