By Чим довше тривають дебати про те, коли Homo sapiens прибули до нового світу – а почалися вони понад сто років тому – тим більше назад пересувається момент того прибуття. Ще у жовтні 2023-го ми інформували про чергове датування відбитків людських ніг, знайдених кілька років тому в американському штаті Нью Мехіко. Було виявлено, що тим слідам аж 20-23 тис. років. Такий результат багатьох здивував, адже в той час на Землі панували вкрай низькі температури. Світ перебував у найгострішій фазі останнього зледеніння, а вся північна частина Північної Америки була вкрита товстим у кілька кілометрів льодовиком – пише Анджей Холдис на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.
Той лід блокував шлях з півночі на південь мешканцям Азії. З давніших досліджень – археологічних і генетичних – відомо, що вже тоді вони дісталися до суходолу, котрий охоплював Аляску та дно сучасних морів: Східносибірського, Чукотського і частково Берингової протоки. Значний фрагмент тієї країни – науковці надали їй назву Берінгія – було затоплено, коли тепло, що повернулось на Землю, розтопило плейстоцентові льодовики.
Яким чином мешканці Берінгії вже 20-23 тис. років тому змогли опинитися в Нью Мехіко? Якщо по суходолу було неможливо, вони мусіли йти спочатку морським шляхом вздовж західних берегів Північної Америки. Як точно вони це здійснили? Цікаву гіпотезу представили нещодавно палеокліматологи з US Geological Survey. Товщину льодяного покрову (багатолітнього морського льоду) було визначено на основі досліджень останків планктону, що збереглися в осадах на дні океану.
Автори досліджень встановили, що льодяний покров був настільки широким і тривким, що становив собою «льодяну автостраду, яка вела на південь», як сказала лідерка групи Саммер Праеторіус, представляючи результати досліджень під час нещодавньої конференції Американського Географічного Союзу. Тож люди могли безпечно ним користуватися. «По дорозі вони могли полювати на морських ссавців, а коли вийшли на рівень сучасного штату Орегон, то опинилися південніше від льодовика і далі вже могли мандрувати суходолом» – розповідає Праеторіус. При цьому вона визнає, що слабким місцем гіпотези є відсутність конкретних доказів у вигляді археологічних знахідок. Теоретично вони можуть знаходитись на дні океану, хоч віднайдення залишків тимчасових стоянок, що їх мандрівники влаштовували на льоді, який потім зник, видається карколомним завданням.
