Хороший путін

Британські таблоїди написали, що путін дуже хворий, згодом це підтвердила й американська розвідка. Частина російських спецслужбістів дуже боїться, що ця інформація просочиться далі. Їм вигідно приховувати стан здоров’я кремлівського диктатора, аби якомога довше залишатися при владі. Багато українців живе в очікуванні смерти путіна, сподіваючись, що разом із нею настане кінець війни. Проте навіщо довго чекати, якщо можна скористатися моментом?

Чутки про хворобу путіна, а також про те, що час від часу його підміняють двійники, ширяться інформаційним простором уже багато років. Ці повідомлення схожі на традиційні теорії змови, що передаються з вуст в уста з неймовірною кількістю деталей і десятками нестикувань, проте люди в них свято вірять. Кілька разів політичні коментатори навіть оголошували смерть путіна. Траплялося це тоді, коли він на декілька тижнів зникав із медійного поля зору. Проте невдовзі путін повертався – начебто після лікування чи відпочинку, і чутки на деякий час затихали або вибухали із новою силою, якщо російський диктатор мав якийсь не такий вигляд, як до зникнення. Зміну його зовнішности пояснювали уколами ботоксу, появою нового двійника чи прогресом хвороби. Проте з початком повномасштабної війни проти України ці чутки перекинулися в публічну площину аж до того, що про це написали хоч і скандальні, проте міжнародні медіа, покликаючись на британську розвідку, а затим і американські спецслужби.

Тож тепер можна поставитися до цієї інформації цілком серйозно. Про хворобу згадували не лише закордонні розвідники, а й журналісти-розслідувачі з російського видання “Проєкт”: вони писали про те, що кремлівський старець відвідував онколога в Сочі. Уже навіть лаврову довелося заперечувати те, що путін хворий. Але дію правила “не вір інформації про росію, поки в кремлі її не взялися заперечувати” ніхто не скасовував.

Страхи фсбшної верхівки зрозумілі: якщо путін помре (чи таки вже помер, що начебто вважають можливим джерела британських таблоїдів у MI6), то вони, імовірно, швидко позбудуться влади. Ба більше, смерть російського диктатора під час війни може призвести до колапсу окупантських військ на фронті. Наслідком цього може стати не лише поразка росії, а і притягнення до відповідальности воєнних злочинців, і йдеться не тільки про військових, а і про політичні еліти та пропагандистів, що підживлювали маразми путіна і впливали на його рішення. Тому цілком можливо, що фсбшники приховуватимуть кончину свого лідера, аби затягнути час, сподіваючись, що вдасться чогось досягнути на фронті, а заодно придумати якийсь план для відступу. Або ж вони оберуть кандидатуру наступника з-поміж своїх чи лояльних.

Та цілком імовірно, що весь шум довкола хвороби путіна – це кремлівська інформаційна операція, яка має давати надію його противникам і демотивувати їх, аби просто чекали, що російський диктатор невдовзі сам склеїть ласти. Можливо, вона також покликана олюднити його образ серед західних обивателів, щоб бачили в ньому стражденного, хворого й нещасного чоловіка, якого варто пожаліти, дозволити йому зберегти обличчя перед смертю, дати спокійно піти. Натомість ця інформація має бути використана проти путіна та його посіпак. Вона має стати нашою зброєю проти російської армії.

Інформацію про тяжку хворобу, пов’язану з нею неадекватність і близькість кончини потрібно поширювати серед російських військових і тих, хто потенційно ними невдовзі може стати, а також поміж їхніх рідних. Варто сформувати кілька типів повідомлень, суть яких зводиться до одного й того самого послання: не слід їхати воювати в Україну, бо смерть путіна означатиме кінець війни.

Далі можна вже розписувати докладніше, пояснюючи хід думок, щоб російські військові усвідомили, що відхід путіна від влади вже близько. Це хворий чоловік, який розумів, що йому недовго залишилося, тож вирішив наостанок записати себе в історії як “збирача земель”, “великого об’єднувача російського народу”. Він розпочав війну просто для того, аби потішити своє его. І робить це руками російських солдатів, які самі цього не прагнули й тисячами гинуть ні за що. Тому не варто вмирати за божевільного, який сам скоро помре. Не варто їхати в Україну і скоювати злочини, бо путін невдовзі загнеться, а війна закінчиться. Росія програє в цій боротьбі, адже після смерті путіна у войнушки грати ніхто не захоче – це була його забаганка, тому додому ви повернетеся лузерами. Та ще й доведеться відповідати за скоєне в Україні, адже воєнних злочинців після того виловлюватимуть в усьому світі й каратимуть. Зрозуміло, що вищі чини, усі ці шойгу та дворнікови, зможуть відмазатися якось, втекти кудись, пересидіти в бункері, скажуть, що навмисно провалювали війну, бо були засланими козачками і вважали її несправедливою. Хто тоді відповідатиме? Правильно, звичайні солдати. Тому не треба їхати в Україну, як і не треба пускати туди своїх рідних і друзів. Якщо вони вже на фронті, то хай здаються в полон, потім їх обміняють. А коли все вляжеться, то ніхто не вважатиме їх зрадниками, адже всі розуміють, що ця війна не потрібна росії.

Водночас українцям не варто себе тішити ілюзіями, буцімто путіну скоро кінець. Як і очікувати швидкого закінчення війни. Краще готуватися до найгірших сценаріїв, аби потім реальність не застала зненацька. Покладатися слід на себе та ЗСУ, а не на випадок, долю чи смерть путіна.

У цій ситуації все так заплутано – цілком у дусі російської пропаганди, – що з неї можливий лише один вихід: вирішити, що путін уже помер. Проголосити на якомусь засіданні Радбезу ООН, що його не існує. Що ось ця особа в публічному просторі – це лише двійники, себто актори, які прикидаються ним, а сам він відійшов (від влади чи в засвіти). Західні та українські медіа припинили б згадувати про нього, реагувати на якісь його заяви та виступи, світові лідери вдавали б, що його не існує, не телефонували б йому, не зверталися б до нього із жодними пропозиціями. Аби він відчув себе не тільки нерукоподаваним, а й таким, наче його не існує. А нема більшого суму для диктатора, як відчувати свою непотрібність і невидимість, ніщо не дратує їх сильніше за ігнорування. І, може, під час чергового нападу злости та безсилля таки станеться диво і він перетвориться з огидного маніяка на хорошого путіна. А хороший путін – це мертвий путін.