By 
Радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко нещодавно у своїх соцмережах запропонував надавати громадянство всім росіянам, які публічно засудять російський напад на Україну. Дуже важливо, аби вітчизняна влада не взяла таку ідею на озброєння, бо вона може виявитися небезпечнішою для української державности, ніж путінські війська.
Антон Геращенко ніколи особливо не вирізнявся адекватністю. Тому одна із загадок сучасної ситуації: чому цей фріковий персонаж досі залишається у владі, тим більше в часи війни? У своєму телеграмі він ще й часто одним із перших публікує інформацію про бомбардування українських міст із фотографіями, наче підпрацьовує коригувальником у російської армії.
Після шквалу критики Геращенко видалив дописи із пропозицією громадянства для “хороших русских”. Проте якби йшлося лише про одного Геращенка, то це можна було б і не сприймати за потенційну проблему.
Одразу після своєї інавгурації Володимир Зеленський спростив процедуру набуття росіянами громадянства України. А в грудні 2021 року Верховна Рада підтримала урядовий законопроєкт, за яким отримання українського громадянства спрощується для тих росіян, яких на батьківщині переслідують за політичні переконання; які мають “визначні заслуги перед Україною”, зокрема проходили військову службу в ЗСУ за контрактом; і прийняття яких до громадянства “становить державний інтерес для України”.
Та й самі росіяни, які виступають проти війни, у своїх соцмережах масово мріють про те, що після закінчення агресії переберуться до України. Зараз сотні тисяч росіян штурмують сусідні до своєї країни, сподіваючись втекти від терору та зубожіння, які в близькому майбутньому мають звалитися на росію. Вірменія, Грузія, Узбекистан, Казахстан та інші сусіди завалені російськими емігрантами. І місцеві мешканці вже публікують відео з “вдячними” новоприбулими, які вимагають до себе особливого ставлення і не почуваються в гостях.
Повертаючись до пропозиції Геращенка та недавно прийнятого законопроєкту, можна припустити, що під категорію тих, кого переслідують за політичні переконання, можуть потрапити всі росіяни, які виходили на протести чи написали “За мир” у своїх соцмережах. Або навіть такі персонажі, як та росіянка, яку поліцаї загребли в момент, коли вона хотіла висловити свою підтримку путіну, чи той хлопчина у футболці із новітньою свастикою “Z”, якого спіткала така сама доля, коли він просто проходив повз людей з антивоєнною символікою. Вони ж так само провели кілька годин, а то й діб у відділку.
Тож теоретично таких може назбиратися сотні тисяч. Російський правозахисний проєкт “ОВД-Инфо” станом на 23 березня інформує про понад 15 тисяч затримань за участь в антивоєнних мітингах. Це число до кінця активної фази війни може добряче зрости. Та й тим паче, що до тих, кого переслідує путінський режим, можна додати ті десятки тисяч затриманих на попередніх опозиційних мітингахі за дописи в соцмережах, які чимось не сподобалися владі. Так може назбиратися кількасот тисяч, якщо й не кілька мільйонів мешканців росії, що ринуть до України після закінчення війни, сподіваючись дістати українське громадянство.
Такий сценарій цілком і повністю має влаштовувати кремль. По-перше, путін і компанія позбуваються ненадійних елементів. По-друге, до України вирушають тисячі носіїв ментального “русского мира”, які несвідомо або і свідомо намагатимуться завадити повоєнній Україні змінюватися та рухатися “геть від Москви”. По-третє, дуже ймовірно, що серед цих людей не бракуватиме кремлівських агентів і корисних ідіотів, що діятимуть в інтересах російської влади.
Цього не можна допустити за жодних обставин, адже така кількість росіян може дуже сильно вплинути на ситуацію в країні. У повоєнний період в Україні зберігатиметься хвиля піднесення, якою необхідно скористатися, аби реалізувати всі можливі реформи на шляху до зближення із ЄС та НАТО. Це буде те саме вікно можливостей, яке не вдалося сповна використати після двох Майданів. Проте, зважаючи на втрати, на ті тисячі безневинно вбитих, на зруйновані долі, домівки, міста, українці, особливо активна частина населення, набагато рішучіше реагуватимуть на спроби реваншистських сил, олігархів і чиновництва не втілювати змін.
Однак ті точно не здаватимуться й хотітимуть зупинити Україну на шляху до змін, у боротьбі з корупцією та відчуттям меншовартости. І “хороші росіяни” зможуть стати їхніми союзниками в цьому протистоянні. Тут варто пригадати ситуацію столітньої давности, коли біла еміграція та російське офіцерство в кращому разі не підтримували українську владу в Києві. Вони не сприймали серйозно український проєкт, так само й російські ліберали сьогодні вважають, що з післявоєнної України можна буде зробити “правильну росію”. Яскравий приклад такої позиції – твіт російської журналістки Юлії Латиніної, яка написала, що після війни з РФ усе, що в російськомовному світі є демократичного, ринкового та західного, буде зосереджено в Києві. Київ буде столицею Русі, а москва – орди. Антон Геращенко, звісно, підтакнув їй у своєму телеграмі.
Тож варто очікувати, що тьма росіян не розтечеться Україною рівномірно, не поїде в малі міста на Заході та в Центрі, де могла б асимілюватися та українізуватися, а хлине натовпом до столиці та в мегаполіси на Сході та Півдні країни. Ця орда не лише зруйнує процес переходу на українську у великих центрах, а і зможе гнути свою лінію, адже поміж усього цього натовпу будуть і відомі політики, і журналісти, і всілякі дуді та варламови, які прославлятимуть “великую русскую культуру” й підсміюватимуться над “тупыми хохлами”, які навіть не розуміють, яке просвітлення й передову думку несуть їм колишні москвичі та пітерці. Вони заважатимуть українцям розривати зв’язки зі всім російським, починаючи з мови та культури й закінчуючи церквою, яка росіянам насправді байдужа, але ж вона “русская”, тому проти неї не можна боротися, бо це “отпетая русофобия” (ага, а освячувати напад на Україну Кирилові можна).
Тому коли хтось у публічному просторі висловлює щось схоже до тих нісенітниць, які генерує Антон Геращенко, про це одразу потрібно волати і сповіщати у відповідні органи, а таких персонажів – усувати від влади. А після війни прийняти закони, які дуже обмежуватимуть московитам можливість здобуття українського громадянства й навіть в’їзду на територію нашої держави.
Росіяни хочуть приїхати на все готове й не бруднити рук. Натомість вони мають зрозуміти, що єдиний шанс щось змінити – це скинути путіна та його посіпак і реформувати країну зсередини. Тільки тоді в росії є хоч якийсь шанс.
Українцям же спершу потрібно обстояти незалежність. Проте в умі обов’язково слід тримати потенційну навалу “хороших русских”, яким має світити не дорога у Київ чи Одесу, а лиш той напрямок, куди вирушив російський воєнний корабель.
