By 
Російська влада заблокувала мешканцям країни доступ до Facebook, Twitter, YouTube, а також провідних медіа, які транслювали альтернативну думку. Деякі користувачі інтернету говорять також про проблеми із роботою App Store та Google Play Market. Apple припинив продаж своїх пристроїв у Росії, проте про закриття доступу до крамниць наче не йшлося. Себто, найімовірніше, російська влада це зробила сама. А це означає, що жодних нових аплікацій, жодних оновлень росіяни-власники “яблучної” техніки завантажити не зможуть. І це цілком вкладається в стратегічний курс сучасної Росії.
Закриття останніх незалежних російських медіа начебто відбулося у відповідь на заборону кремлівських брехнеметальників у країнах ЄС. Насправді куди ймовірніша причина цього – нагода закрутити гайки і приховати реальний стан справ із війною в Україні. І йдеться, звісно, не про те, аби утаїти від росіян бомбардування українських міст. Ні, усе росіяни прекрасно знають і розуміють, ба більше, вони явно це підтримують, за невеликим винятком. Ідеться про те, аби не показувати реальних втрат, яких зазнає кремлівське військо. Тисячі вбитих і поранених, численні випадки дезертирства та здавання в полон, сотні одиниць знищеної й покинутої техніки. Зовсім не скидається на ту браваду про “другу за силою армію світу”, що планувала за три дні захопити Київ, а за два тижні – всю Україну.
В одному із попередніх текстів я писав про те, що ми живемо в епоху постійних оновлень, коли повсякчас потрібно змінюватися. І поміж цього всього варто трохи сповільнитися, аби відшукати свій ритм, а не гнатися за тим, що може бути непотрібним. Творити стале замість миттєвого.
Натомість Росія, як завше, не шукає легких шляхів, не вибирає з перевірених опцій. Вона вірить у своє месіанство, у свій особливий, відмінний від усіх шлях, а тому коїть щось абсолютно божевільне. Тож цього разу вона вибрала вже відомий напрямок до минулого та стагнації.
У часи бутафорного президентства Медвєдєва Росія оголошувала курс на модернізацію. Він хотів мати “стильний, модний, молодіжний” вигляд: він робив селфі, їв бургери з Обамою, не розлучався зі своїм IPhone (цікаво, чи заблоковано і йому доступ до App Store?), інвестував у Сколково, яке мало стати російською Кремнієвою долиною. Себто нібито намагався спрямувати країну до розвитку, модернізації і змін.
Але після кризи, а особливо протестів на Болотній площі, що страшенно налякали режим, усе швидко згорнули. Путін і його голоси в голові зрозуміли: що освіченіша людність, то менше їй хочеться стояти в кремлівському стійлі. Через це відбувся різкий розворот: спершу до часів застою, а після Революції гідности – взагалі до молитов на сталінські часи.
І повномасштабний напад Росії на Україну, ця спроба “остаточного розв’язання українського питання”, як абсолютно по-нацистськи, не криючись, називають цю війну в Кремлі – це логічний підсумок того розвороту. Цієї спроби закінчити те, що так і не довів до кінця Сталін, виморюючи українців голодом, війною та репресіями.
Тож ментальний совок, зокрема його атмосферу, Путін уже відновив. А війна проти України, санкції, які за цим наступили – усе це чудове тло для того, аби перетворити всю Росію й окуповані території України (а якщо добре піде – то й Білорусь, і Молдову, і Грузію, і до кого ще доберуться кремлівські мацаки) на один великий острів ГУЛАГ. На ізольовані території.
Ті, хто ностальгує за совком, радіють, що міжнародні компанії йдуть із російських ринків. Мовляв, знову будемо виробляти все своє. Вірять у нову індустріалізацію, з якою асоціюють собі сталінську епоху. Проте, зважаючи на санкції та фінансове становище РФ, дуже скоро з’ясується, що виробляти Росія самостійно може хіба цвяхи й шурупи. Що вона страшенно залежна від постачання з-за кордону. Врешті, варто згадати, що значною мірою феномен сталінської індустріалізації пов’язаний із тим, що чималу частку заводів будували іноземці, зокрема американці. Тож у близькому майбутньому нічого схожого Росії не світить.
Тому зараз відбувається величезний відплив не лише інвесторів, а і просто компаній, що працювали в Росії. Щодня кілька потужних іменитих фірм оголошують про те, що покидають російський ринок через путінську війну проти України. Свої зв’язки вже розірвали як великі паливні компанії на кшталт Shell та BP, так і автомобільні гіганти, представники сфер послуг і розваг. Кожна порядна контора намагається не лише закрити свій офіс, а й обмежити чи припинити доступ звичайним користувачам. Зважаючи на те, що російські кредитні картки після відключення SWIFT і виходу з країни Visa та MasterCard перетворяться на звичайні шматки пластику, то все це цілком логічно.
Шалені черги, які утворилися в Росії до крамниць IKEA, що так само згортає свою роботу в країні, свідчать про те, що мешканці Путіностану найболючіше сприймають вихід саме цієї компанії. Це символічно, бо IKEA – це про комфорт і дизайн, що доступні для масового споживача. Проте хай знову звикають до тривалого очікування, бо невдовзі стоятимуть у чергах не за покривалами й килимками, а за молоком і хлібом, адже замість фіранок перед країною знову опуститься залізна завіса.
Проте й у масовому exodus деякі росіяни бачать безпросвітний оптимізм, адже врешті вони зможуть відчути смак “справжнього морозива”, а звідти вже й рукою сягнути до ковбаси по 2,20, щоправда, наприкінці треба буде дописати “мільйонів”, якщо рубль буде й далі рухатися в тому самому напрямку.
Тож Путін, який називав розпад Союзу найбільшою геополітичною катастрофою, повертає Росію в совкову епоху: тілом і духом. Тому дуже ймовірно, що нашу сусідку чекає доля СРСР (з ізоляцією, постафганським синдромом, обвалом ринку нафти й девальвацією) чи нацистської Німеччини (з капітуляцією, подальшою денацифікацією й поділом). Хоча, можливо, вдасться об’єднати обидва сценарії, адже в Путіна дуже вже добре виходять ролі і Сталіна, і Гітлера. Залишається лиш загадкою, чим усе закінчиться для нього самого: отруєнням чи таки бункером?
