By Те, що мене найбільше турбувало в медичній реформі, на жаль, реалізовано у схваленому парламентом законі…
Задум реформи полягав у тому, щоб перейти від утримання медичних установ (фінансування за кошторисом окремих витрат) до оплати медичних послуг, надаючи лікарням та їхнім працівникам свободу у використанні власних бюджетів. Тобто оплачувати мали б найбільш потрібне – кваліфіковану медичну допомогу.
Не відкрию таємниці (сподіваюся, і для тих, хто схвалював відповідний закон), що нинішнє фінансування медицини з бюджету далеке від її реальних потреб. Тож абсолютна більшість громадян з власної кишені купують ліки та доплачують медичним працівникам. Водночас, бюджет медицину не фінансує з банальної причини – не може. Мова ж про український бюджет, якому минулого року не вистачило на фінансування усіх видатків (в тому числі й медичної галузі) майже 200 млрд гривень. Необхідне позичили, залізши в наші завтрашні кишені.
Прийнятий закон покладається на те, що в українському бюджеті неміряна кількість грошей. Буцімто бракує “дрібнички” – схвалити цей медичний закон, й гроші потечуть рікою. Не певний, чи можна це назвати навіть гарною і солодкою ілюзією, бо від таких рішень фінансів на медицину не побільшає. Та без грошей нова система не працюватиме, мова ж навіть не про десятки мільярдів гривень. Ніхто не надаватиме послуги, якщо її ціна не покриватиме реальних витрат медичної установи. Чи замість цілої пігулки пацієнтам збираються видавати половину або чверть? А операцію просто завершувати розтином, бо зашивати хворого вже немає за що?
Що б сказали у автосалоні, якби при купівлі авто ви запропонували оплатити все, крім коліс? Бо за колеса заплатить бюджет Києва, Львова чи Одеси. А саме таку модель оплати передбачає медична реформа – у ціну не входитимуть комунальні послуги, їх повинні фінансувати місцеві бюджети. А де ж тоді сама реформа, ідея якої полягала у переході до оплати послуг? І як бути зі змагальністю в галузі, якщо комунальні платежі оплачуватимуть лише державним та комунальним закладам? Лікар, який надає первинну допомогу в своїй квартирі чи у приватному будинку, права на таку компенсацію не матиме.
Ба більше, утримання установ і оплата послуг – різні моделі фінансування. Та це не про нас, бо в Україні їх поєднали. І не тільки в частині комунальних платежів. Закон передбачає, крім оплати послуг, і збереження фінансування окремих медичних закладів. Це рівнозначно тому, що при купівлі в магазині хліба від вас вимагають ще якусь додаткову оплату, ніяк не пов’язану з самим товаром.
Дуже шкода, що після “доопрацювання” проекту медичної реформи непогана ідея, закладена в неї, перетворилася на казна-що.
