By Синтезування культу Землі та небесних світил у мегалітичних структурах IV – III тисячоліття до н.е. на острові Гозо.
Частина 1. Частина 2. Частина 3.
Недалеко від Мальти на острові Гозо в 1827 р. було розкопано храмовий комплекс Джгантія (Гжантія, Gjantija, буквально – “башта гігантів”) (рис. 1), який датується 3 600 – 3000 р. до н.е.[1] або 3 600 – 2 500 р. до н.е.[2]
Комплекс складається з двох храмів, які отримали неофіційну назву “мати і дочка”. Приводом для цього стала оригінальна форма культових споруд, зведених, як і храми Таршіена, Мнайдра, Хаджар-Кім, у вигляді двох лежачих жінок неоднакового росту. П’ять заокруглень (апсид) обох храмів розташовані таким чином, що їх можна трактувати як голову, зігнуті в ліктях руки, вперті в боки, та зігнуті в колінах розведені в сторони ноги, а входи до храмів у такому разі символізують жіноче начало. Обидва храми орієнтовані на південний схід. На думку археологів, вони були присвячені богині родючості Матері-Землі. Про це, зокрема, свідчать знайдені у храмах жіночі статуетки, які нині перебувають у музеї археології на острові Гозо.
Стіни споруд збереглись до висоти 6 м. Головним будівельним матеріалом були блоки твердого коралового вапняку. Найбільший з них був розмірами 5 х 8 х 4 м та важив 50 тон. Можливо, для маніпулювання ними використовувались кам’яні кулі, виявлені у храмах. Для інтер’єрів було використано більш дрібні камені м’якого глобелінового вапняку. Стіни були покриті шаром глини і тиньку. В одній з апсид збереглись ніші, де стояли статуї давніх богів. У підлозі є багато заглиблень, які, можливо, є так званими “отворами для узливання” – вмістилище крові жертовних тварин.
Вівтар у кінці південного храму вирівняний за зимовим сонцестоянням. У цей день з вівтаря Сонце було видно у заглиблені між двома пагорбами. Перед входом розташований камінь із заглибленням, вода з якого, очевидно, використовувалась для ритуального омовіння рук і лиця. Перед храмом був розташований півкруглий відкритий майдан, на якому збиралися сотні людей. Майдан був огороджений вертикально поставленими каменями висотою 5, 5 м і вагою близько 50 тон. Тут стояли і камені з отворами, у які просували мотузки, щоб прив’язати тварин, призначених для жертвоприношень.
Парною культовою спорудою до комплексу Джгантія на острові Гозо є мегалітичний комплекс біля м. Хагра (Xaghra Stone Circle), невміло “розкопаний” в 1820-ті роки губернатором острова Отто Байєром. На малюнках місцевого художника Шарля Брокторфа (Brochtorff) показано, як виглядала ця споруда до і після розкопок (рис. 2).
На поверхні землі була кругла сакральна площа – кам’яне коло, оточене трилітами. Посередині кола стояла кам’яна чаша та 2 менгіри, вирівняні за сонцем. Менгіри служили порталом, який вів у підземне кладовище з печерами і нішами для поховань. Уся ця структура провалилась 2 000 р. до н.е. Дослідження малюнку Брокторфа, який зберігався в Національній бібліотеці міста Ла Валенти, дало можливість історику Джо Аттарду Табансу вдруге відкрити храм у 1964 році. Розкопки, які провела об’єднана група археологів Мальтійського та Кембриджського університетів,[3] виявили в гіпогеї 220 000 фрагментів кісток і 800 черепів, що дає змогу уявити масштаб поховань.[4] Деякі поховання, переважно чоловічі, залишались недоторканими.
На розкопках гіпогею Хагра було знайдено антропоморфні артефакти. Це, зокрема, схематична жіноча статуетка, яка швидше за все була зображенням Богині-Матері-Землі і одягалась на ритуальний жезл жерця (рис. 3). На її овальному тулубі чітко виділяються опуклі груди, на обличчі – ніс і очі. Навколо голови – коло, неначе німб. Ледь видніють складені на животі руки, а замість ніг – стрижень.
Біля входу у підземні камери гіпогею було знайдено виліплене з глини скульптурне зображення двох зрощених між собою богинь-близнючок (рис. 4).
Культ пари великих богинь-близнючок, який взяв свій початок від пар священних тварин (лосиць, олениць, змій, леопардів та ін.), був особливо поширений в астрономічну добу Близнят, що тривала від 6 450 р. до н.е. до 4 300 р. до н.е. Він існував відносно невеликий проміжок часу. Поступово пара Великих Богинь перетворилась на двоголову богиню, а згодом на одноголову Велику Богиню-Матір. Отже, богинь-близнючок з гіпогею Хагра можна сприймати як відголосок минулого культу. Його можна простежити і у парному розташуванні храмових комплексів (Мнайдра і Хаджар-Кім на Мальті, Джгантія і Хагра Циркл на острові Гозо).
У гіпогеї Хагра було знайдено три антропоморфні фігурки, які не мають жодних жіночих або чоловічих статевих ознак, зате мають чіткі ознаки чоловічого сонячного божества (рис. 5). Замість голови – заокруглений зверху стрижень, на який могли надягати голову, а тіло – це майже правильний плоский круг, на якому видно хрест – символ сонця і вогню. Божество сидить на маленькому стільці з однією підпоркою, двома іншими підпорками служать зігнуті в колінах ноги.
У 2 300 р. до н.е. цивілізація будівничих мегалітичних храмів зникає з острова Мальти. Археологи не знайшли слідів природної катастрофи, епідемії чи набігів ворожих племен. Причиною того, що будівничі мегалітів покинули острів могло бути не тільки виснаження природних ресурсів, а й зміна релігійного світогляду, поступове витіснення домінуючого раніше культу Великої Богині-Матері-Землі культом сонячного божества, який стає провідним з кінця ІІІ тисячоліття до н.е. і вимагає інших за архітектурою храмів.
Підсумовуючи розгляд мегалітичних споруд Мальти, можна зробити висновок, що їхнє функціювання було тісно пов’язано з двома головними культами того часу: богині Матері-Землі та чоловічого сонячного божества. Про це свідчать як особливості архітектури храмів, які заглиблювались у землю і були орієнтовані на небесні світила, так і знайдені у них жіночі скульптури Великої Богині та сонячного божества. Важливо підкреслити зв’язок цих культів. Творча сила Матері-Землі, яка, згідно з віруваннями того часу, давала життя всьому існуючому і навіть померлим, не могла виявитися без підключення Землі до енергетики небесних тіл, особливо Сонця. Подібно тому, як і в земляних і кам’яних курганах та сакральних колах (кромлехах і хенджах) IV – III тисячоліття до н. е., у мегалітичних спорудах Мальти яскраво виявляється принцип сакрального поєднання Матері-Землі та енергетики сонячного божества.
[1] The Gjantija Temple Complex [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ancient – wisdom.com/maltagantuja.htm/ – Заголовок з екрана.
[2] Джгантия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ru.wikipedia.org/wiki/. – Заголовок з екрану.
[3] Круг Брошторффа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Wikipedia.org /wiki/, – Заголовок з екрану.
[4] The Xaghra Stone Circle [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. аncient-wisdom.com/maltaxaghra. htm. – Заголовок з екрану.
