Різна любов

Недавно один достойний український богослов згадав під час своєї онлайн-лекції про діалог Петра та Ісуса — ви всі його знаєте або чули про нього. Там Ісус тричі питає в Петра, чи той його любить, і Петро двічі каже “так”, а на третій раз відповідає, що Ісус і так усе знає… Богослов зауважив, що в українському перекладі фігурує лише слово “любити”, проте в оригіналі все складніше…

У діалозі між Петром та Ісусом (Івана 21:15–17) в оригінальному грецькому тексті використовуються два різні слова для позначення любові — ἀγαπάω (“агапе”) і φιλέω (“філео”). Чи мають вони якесь значення для змісту тексту? Одні оглядачі кажуть, що дослідження синонімів, семантики, визначень і контексту Святого Письма показує, що ці два слова не мають суттєвих відмінностей у значенні. Проте наш богослов наголосив, власне, на тому, що для грека, який упорядкував текст Іванового Євангелія, ці слова не випадкові. Вони не просто є синонімами, а позначають різну любов: “філео” — дружбу, а “агапе” — вищий тип любові, за який людина готова вмирати. Ви ж пригадуєте, Петро буде відрікатися від свого вчителя, він скаже чужинцям, що не знає його… Чи це була зрада? Якщо так, то чому Господь доручив цьому боязкому чоловіку будувати й вести спільноту вірян? Та й помер Петро не своєю смертю, а страждаючи за віру, то навіщо було все ускладнювати отією історією зі страхом апостола?

Синоніми в текстах виконують багато функцій: передають одну ідею в різний спосіб, різні ідеї, що мають певну схожість, або подібні ідеї, які потрапляють у діапазон взаємних семантичних сфер. Також синоніми можуть застосовувати для додавання мові варіативності або лише тому, що це здається лінгвістично природним. 

Власне, якщо Ісус питає, чи Петро його любить, то це означає один набір сенсів. Але якщо він питає його, чи той “дружить” із Господом, то, певно, смисл буде іншим. Чи можу я дружити з Богом? Моя персональна історія більше на стороні поняття, яке описує дружбу, ніж любов, бо мені важко полюбити нескінченність, якою є Господь. Але ця нескінченність втілилася в скінченність, якою є людина, що означає, що любити її можливо й цілком нормально. 

“Петре, чи ти «агапео» мене?” Або ж: “Петре, чи ти «філео» мене?” І там, і там є любов, але що це за любов? Якщо йти за текстом, то Христос питає Петра, чи він його “агапео”, а той двічі відповідає, що “так, я тебе «філео», вчителю”. Тобто можна уявити, що вчитель питає: “Ти готовий за мене вмерти?” — а учень відповідає: “Я тебе люблю”, але так трохи на відстані. На третій раз Ісус питає, чи Петро його “філео”, на що останній засмучено відповідає щось на кшталт: “Ти й так усе знаєш, Господи”.

Лінгвісти зазначають, що із синонімами досить складно працювати, оскільки діапазон значень кожного слова ніколи не збігається з діапазоном значень іншого, але все ж вони перетинаються. Два різні слова ніколи не означають одне й те саме, оскільки передають різну інформацію і мають різну емоційну вагу для різних людей. Отже, певні синонімічні слова можуть мати одне й те саме значення в одному контексті, а в іншому — зовсім інше. Але християнські богослови сумніваються, що є сенс розрізняти ці два слова (“агапео” та “філео”) у цьому конкретному контексті Святого Письма. Дослідники кажуть, що на етапі запису історії про Ісуса та учнів у грецькій мові слово agape стало стандартним дієсловом, що означало “любити”. Воно часто замінювало “філео”, яке почало вміщувати у своєму семантичному діапазоні також значення “цілувати”. Себто “філео” могло позначати вищу і віддану любов, але з елементами тілесності. Дехто говорить, що слово “філео” позначає братерську любов, себто стосунки рівних, але важко припустити, що Петро вважав Ісуса рівним собі чоловіком, усе-таки вся містика християн базується на тому, що вчитель був “втіленим” Богом.

А ще в греків є слово “ерос”, яке латиняни перекладали як “амор”, себто плотська любов (те, що ми дуже любимо й чого не розуміємо), а також “філаутія” — любов до себе, що може мати негативний аспект егоїзму. А ще є “ксенія”, що означає любов до гостей, так звана гостинність, і “сторге” — любов батьків до дітей. Чому євангеліст не написав у діалозі: “Петре, а ти «сторге» мене?” І все було б зрозуміло: син питає в батька, чи той його любить. Але ж ні, треба було ось це “філео” та “агапе” використати. Навіщо?

Грецькою Ісус питає Петра: “Чи ти любиш мене більше, ніж це (ніж оці, більше за цих)?” Себто він порівнює, але не зовсім зрозуміло, з ким чи із чим. Апостоли сидять на березі й смажать рибу, яку Ісус допоміг їм спіймати. “Оце” у запитанні може позначати сітку, якою рибу спіймали (це може бути метафорою Христа, який казав, що він є методом, себто способом спасіння), інших учнів (“Чи любиш мене більше, ніж їх?”) чи силу любові (“Чи ти любиш мене більше, ніж вони?”). Коли Господь питає Петра втретє і використовує слово “філео” замість “агапе”, то Петрові стає сумно, що вчитель сумнівається. Євангеліст спеціально на цьому наголошує, бо, напевно, це має сенс. Кожне запитання Ісус супроводжує проханням-завданням, себто він каже йому годувати ягнят і овець, доглядати стадо. Ми знаємо, що так Ісус “призначив” Петра “головним пастухом” і відповідальним за учнів та послідовників. А ще Господь “повідомив” апостолу, що хтось інший його вдягне та відправить туди, куди він не хоче йти, себто що він жертовно помре за віру.

З цього випливає, що Ісус довіряє Петрові, а “триразова” перевірка має на меті “реінсталяцію” апостола, який, як ми знаємо, відрікатиметься від Христа. Можна припустити, що це такий літературно-ідеологічний прийом євангеліста Івана, тим паче, що в галілейському діалекті арамейської мови, якою говорив Ісус, немає таких розрізнень між типами любові, як і в івриті, там любов лише одна. Цілком імовірно, що “агапе” і “філео” – два грецькі слова, що перекладаються як “любов”, дійсно використовувалися як синоніми, які символізували одне й те саме поняття любові, що перебуває в межах одного семантичного діапазону. У Біблії грецькою могли позначати любов батька до сина як “філео”, яке мислилося як “агапе”. Для мене ця мовна історія все ж зберігає таємницю, і метафорично я дозволяю собі думати, що любов до чогось дуже цінного і важливого може містити й елементи простої дружби. Дружби з вічністю…