By За останні кілька мільйонів років Місяць зменшився в окружності на 45 метрів під час свого охолодження. Унаслідок цього його поверхня поморщилась і скрутилась, як шкірка сухого овочу. Через її крихкість сформувалися тріщини там, де поверхня викривилась, що могло б створити загрозу для майбутніх місій на Місяць — повідомляє Newsweek.
Такі тріщини було відкрито на південних полярних теренах Місяця. Зараз їх пов’язують із дуже сильним місяцетрусом магнітудою 5 балів за шкалою Ріхтера, що його зафіксували сейсмометри “Аполлона” у 1970-х роках. Про це йдеться в новому дослідженні, оприлюдненому в часописі The Planetary Science Journal.
Місяцетруси виникають унаслідок розломів кори, що ковзають один повз одного. Вони можуть тривати набагато довше, ніж землетруси, часом і кілька годин, як це було під час місяцетрусу у 1970-х. У найгіршому разі вони можуть пошкодити конструкції й спорядження, що їх встановлює NASA, та спричинити зсуви, що могли б стати катастрофічними.
Використовуючи різні моделі, дослідники виявили, що певним територіям особливо загрожує небезпека від місяцетрусів і зсувів, які виникають унаслідок сейсмічної активності. Це могло б бути великою проблемою для майбутніх місій на Місяць, оскільки до окремих теренів найвищого ризику належать локації, що їх NASA запропонувала як місця висадження екіпажу “Артеміди-3” через наявність водяного льоду неподалік.
“Наше моделювання вказує на те, що неглибокі місяцетруси, які можуть викликати сильне коливання поверхні в південному полярному регіоні, є можливими через ковзання по вже наявних тріщинах чи формування нових, — говорить Том Воттерс, геолог зі Смітсонівського інституту. — Глобальне поширення нових щілин, перспективу їхньої активності та утворення наступних тріщин унаслідок поступового загального злиття треба брати до уваги під час планування локацій та стабільності сталих баз на Місяці”.
Ніколас Шмерр, інший автор праці та надзвичайний професор геології в Університеті Мериленду, описав поверхню Місяця як сухі крихти й порох, по яких упродовж мільярдів років били астероїди й комети, під час чого утворювалися фрагменти, які відлітали при ударах.
“Унаслідок цього матеріал поверхні може бути особливо дрібним або ж завбільшки з валуни, але все дуже слабо тримається купи. Крихкі відкладення збільшують шанси можливого виникнення коливань і зсувів”, — каже вчений.
Учені планують і далі досліджувати сейсмічність Місяця і те, як вона могла б впливати на майбутні місячні місії.
“Оскільки ми наближаємося до дати вильоту місії «Артеміда» з екіпажем, важливо подбати, щоб наші астронавти, спорядження та інфраструктура були максимально захищені. Ця праця допоможе нам підготуватися до того, що очікує на Місяці, — чи коли йдеться про інженерні конструкції, здатні краще витримати місячну сейсмічну активність, чи про захист людей від реально небезпечних зон”, — каже Шмерр.
