Футурологія апокаліпсису

Люди західної цивілізації (а можливо, і не тільки) готуються до кінця світу. Не вперше, але може виявитись, що цього разу востаннє. Торік некомерційна спільнота фізиків і дослідників перевела стрілки “Годинника Судного дня” на 90 секунд до півночі, чим вказала на те, що людство ніколи ще не було так близько до погибелі за всю 76-річну історію цього проєкту. Людство, як відомо, поняття збірне. Тому цілком імовірно, що, коли воно зникне, усе ж виживуть окремі індивіди чи й групи індивідів. І тут виникає запитання: як, за яких обставин, а головне — навіщо?

Цього разу в ролі чотирьох вершників Апокаліпсиса виступають: глобальна війна, включно з ядерною; нищівні стихійні лиха, спричинені кліматичними змінами; поширення незнаних раніше епідемій; отруєння ґрунтів, вод, повітря й атмосфери Землі, що зробить її непридатною для життя людей. Усі ці чинники, звичайно ж, пов’язані між собою. Війни не лише вбивають людей, руйнують інфраструктуру і знищують цілі екосистеми, а ще й сильно підігрівають планету, вичерпують та отруюють природні ресурси. Це впливає на прискорене глобальне потепління, яке спричиняє танення масивних льодовиків чи вигорання велетенських лісових просторів, що своєю чергою згодом призведе до страшних посух, ураганів, повеней і руйнівного для прибережних регіонів та цілих острівних держав підвищення рівня моря. Відтак це вивільнить приспані тисячоліттями віруси й бактерії, з поширенням яких людство не дасть собі ради. А ще, найімовірніше, буде пробито атмосферу Землі — захисний шар планети, що оберігає все живе на ній від безпосереднього сонячного випромінювання та різних “прильотів” із космосу.

Члени суспільств цивілізованого Заходу, які зазвичай краще поінформовані за інших, передчувають реальність цих загроз і намагаються приготуватися, кожен у міру своїх можливостей. Люди, що вірять у Бога, посилено моляться за порятунок душі й намагаються жити та діяти так, щоб ці молитви було почуто. Споживацькі маси запасаються продуктами й товарами першої необхідності. Наприклад, за даними нещодавнього опитування, у період від квітня 2022-го до квітня 2023 року американці витратили приблизно 11 мільярдів доларів на товари, які їм будуть необхідні для виживання. Загалом же кожен третій американець зізнається, що готується до кінця світу. З інших країн таких даних поки що немає, але можна припустити, що й деінде існують подібні тенденції. Українці ж узагалі без усіляких пророцтв і прогнозів щороку запаковують підвали різними “закрутками”.

Неважко, мабуть, здогадатися, що найбільш серйозно до апокаліпсису готуються особи найзаможніші — мільярдери й мультимільйонери. Світова преса ще десь від 2010 року почала писати про підземні бункери й штучні острови, які мали б стати сховком для багатіїв на важкі часи. Писав про це й Matrix. Та от нещодавно одне американське видання, а вслід за ним і чимало інших,  знову порушили цю тему. Тепер уже пишуть більш конкретно.

Наприклад, що засновник корпорації Meta (власник Whatsapp, Facebook та Instagram) Марк Цукерберг будує підземний комплекс на одному з гавайських островів. Цей об’єкт площею 460 м², що має і противибухові потужні двері, й автономне енергопостачання, і склад із продовольством, і власний резервуар води тощо, мав би вберегти його від будь-яких потрясінь: революцій і війн, стихійних лих і епідемій, навали біженців із проблемних регіонів і озброєних банд грабіжників.

Цукерберг не один такий розумний. Підприємці з Кремнієвої долини, а також директор фірми OpenAI Сем Альтман і співзасновник Google Ларрі Пейдж ще із середини 2010-х років почали масово викуповувати нерухомість у Новій Зеландії. На їхню думку, віддаленість цієї острівної держави зможе їх врятувати від усіх тих лих, яких побоюється і засновник корпорації Meta. Ці ще додатково лякаються — о, іроніє! — виходу з-під контролю пристроїв штучного інтелекту.

Намагаються не відставати від супербагатих і знамениті, які, зрештою, теж небідні. Преса пише про популярну локацію з VIP-бункерами на океанському узбережжі неподалік від Маямі, де вже мають свої місця, наприклад, Хуліо Іґлесіас та Іванка Трамп. А от Джоні Депп купив собі власний острівець. Як пишуть знавці, у певних елітарних колах такі інвестиції називались “страхуванням від апокаліпсису”.

Однак люди заможні й знамениті достатньо розвинуті та досвідчені, щоб розуміти умовність таких “страхувань”. Дуглас Рашкофф у своїй книзі “Виживання найбагатших” пише: “Було зрозуміло, що ці люди давно думають про Інцидент — певну подію, котра покладе кінець звичайному життю, ладові, фінансам і всьому іншому. Можливо, їм вдасться це пережити, але що далі?”

І справді. По-перше, переховуватись у такій криївці з усім необхідним, як планується, можна приблизно рік. По-друге, виникають сумніви щодо охорони: якщо набрати добре підготованих, наприклад спецпризначенців, то, коли вся система світової безпеки завалиться, чи не спокусяться вони зробити своїми заручниками тих, кого повинні охороняти? Можна, щоправда, замінити людей роботами, але ж є острах перед так званим бунтом машин.

Ну і крім того. От, наприклад, пережили вони справжній армагеддон (про тимчасове, прохідне лихо не варто й говорити): флора та фауна знищені, води, включно з ґрунтовими, отруєні, повітря і сонце небезпечні, людей майже не залишилось, а якщо хтось і вижив, то це опромінені, інфіковані, деградовані й деморалізовані створіння, яких краще уникати, — живі мерці. І що тоді робитимуть ті щасливчики з підземель і островів? Адже вони люблять владу й популярність, прагнуть, щоб їм заздрили й ними захоплювались. Ким вони будуть на знелюдненій і зруйнованій Землі? Колишніми “королями життя” і фактичними співвинуватцями катастрофи? Кому будуть потрібні їхні винаходи: ґаджети, інтернет, ШІ чи електрокари? Перед ким буде хизуватися своїми виплеканими тілесними формами якась умовна Кім Кардаш’ян чи Дженніфер Лопес, нехай і через прозорий скафандр? А хто впізнаватиме Джоні Деппа за трикутним капелюхом із “Піратів Карибського моря”? Ким стануть обвішані золотом, перлами й діамантами дружини впливових і багатих — куховарками, прибиральницями, прачками у своїх підземних домогосподарствах? А діти? Що виросте з таких бункерних вилупків, що не знали ні лагідної сонячної засмаги, ні природних запахів рослинної зелені, ні безпечного пірнання назустріч хвилям приязного моря?

Та і взагалі. Земля ж так швидко не відродиться, а вони не вічні. Що робитимуть, коли накопичені ресурси й запас терплячості почнуть закінчуватись? Молитимуться за порятунок душі? З цього, мабуть, варто було б починати.