Мобілізація і гроші

Влада тестує суспільну думку щодо можливості відкупу від мобілізації для еліти, обґрунтовуючи це необхідністю наповнення воєнного бюджету. Однак така реформа може не тільки зашкодити комплектуванню армії, але й поставити під загрозу стабільність у країні.

Команда президента Зеленського розглядає питання економічного бронювання від мобілізації за формулою “один воює — четверо працюють”. Мобілізація додаткових 400–500 тис. чоловіків коштуватиме українському бюджету 500 млрд грн. Кожен новий боєць потребує амуніції, зброї, зарплати, а місячне утримання одного військовослужбовця оцінюється в 80 тис. грн. Водночас надходження грошей від іноземних партнерів у будь-який момент може бути заблоковане яким-небудь Трампом чи Орбаном. А мобілізація вже набула таких масштабів, що на деяких підприємствах бракує чоловіків для суспільно значущих кваліфікованих робіт і чимало роботодавців скаржиться на загрозу зупинення виробництв.

В оточенні Зеленського вважають, що ідея “бронь в обмін на податки” зможе стабілізувати роботу економіки та зібрати в бюджет суттєву суму грошей. Ініціативна група парламенту під керівництвом очільника економічного комітету Дмитра Наталухи підрахувала, що наш реальний мобілізаційний резерв становить орієнтовно 2,8 млн офіційно працевлаштованих чоловіків і майже 0,6 млн активних ФОПів. За словами Зеленського, на одного військового потрібно четверо-п’ятеро працівників, а щоб мобілізувати додатково 500 тис. людей, необхідно економічно забронювати до 2 млн осіб.

Заступник керівника ОП Ростислав Шурма пропонує “вбити двох зайців одним пострілом”: вивести з тіні тих, хто отримує зарплату в конвертах і не сплачує справедливих податків, та надіслати суспільству чіткий сигнал. “Або ти працюєш на бюджет і так утримуєш армію, або ти служиш у війську. Третього не дано”, — додає Шурма.

Однак команда президента не розмінюється на дрібниці і пропонує розглядати економічне бронювання лише для тих громадян, які приносять реальну користь бюджету, а не для якихось дармоїдів і голодранців. За такою ідеєю, не обтяжувати себе службою у війську зможуть тільки ті, хто заробляє не менш як 30–35 тис. грн на місяць, сплачуючи до бюджету 18–20 тис. грн податків.

Влада також розробляє окремий законопроєкт, за яким роботодавець може подати працівника на економічну бронь, якщо щомісяця платитиме за нього 20 тис. грн податків. Таку саму можливість пропонують надати активним ФОПам. Так у команді Зеленського очікують отримати від 200 до 350 млрд грн на рік. І це притому, що весь бюджет Міноборони на закупівлю озброєння у 2024 році становить 270 млрд грн. Цим кроком влада обіцяє “тотальну зміну економічної культури”. “Коли люди й компанії проживуть якийсь час і повністю попрацюють «в білу», то ніхто вже не захоче повертатись до зарплат у конвертах”, — переконує Шурма.

Але поки влада все рахує в грошах, настрої в суспільстві та армії можуть розвіяти позитивні очікування оточення Зеленського. Ініціатори ідеї економічного бронювання заперечують, що йдеться про дискримінацію громадян за майновою ознакою і можливість багатим відкупитися від армії, але саме так це сприймуть у суспільстві. В Україні не так багато людей має понад 35 тис. грн зарплати. Навіть у Федерації роботодавців вважають збір у 20 тис. грн недосяжним для більшості підприємців, а найбільш підйомною сумою за бронь називають 6 тис. грн на місяць за працівника. Ба більше, за логікою законодавців, які наголошують на збереженні працівників підприємств, якраз робітничий склад цих установ не матиме економічної броні через низькі зарплати. Схоже на те, що сантехнік, електрик чи майстер, який своєю працею утримує інфраструктуру цілого району, не матиме броні, а директор підприємства матиме.

Зрештою, сама ідея застосування принципу майнової нерівності для захисту Батьківщини майже ніде не стала успішним прикладом. Навпаки, і в Стародавній Греції, і в лицарському Середньовіччі, і в ХІХ столітті військова служба була почесним обов’язком еліти. У роки Другої світової син мільйонера Джон Кеннеді був капітаном торпедного катера й мав бойові поранення та заслужені нагороди — і це була загальна тенденція серед американської еліти. В Україні ж пропонують узаконити егоїстичні прагнення псевдоеліти заховати “золоту молодь”, яка досі не виїхала за кордон, у комфортабельних офісах.

У нас і без того є труднощі з мотивацією мобілізованих, а якщо народ знатиме, що воюють лише малозабезпечені верстви й майже ніхто із середовища еліти не перебуває на фронті, ми отримаємо такі проблеми з мотивацією особового складу, що про новий контрнаступ і звільнені території можна буде й не мріяти. Влада так і не спромоглася спростувати поширені в народі твердження, що багатим мобілізація не загрожує, а в армію забирають лише тих, хто не зміг відкупитися. Якщо солдат в окопі бачитиме, що його багатший знайомий офіційно на законних підставах відкупився, викладає в соцмережі фото з “економічного фронту” в офісі й ніколи не потрапить під мобілізацію, чи захоче він проливати кров за таку Батьківщину?

Мобілізаційний скандал у Космачі, за всієї своєї ганебності, якраз і базується на небезпідставних чутках про соціальну несправедливість при мобілізації. Фахівці боротьби з дезінформацією зазначають, що ситуація в Космачі виникла через слабку комунікацію влади з громадянами. Проте владі треба вже не так комунікувати, як діяти, причому справедливо. Насправді ніщо так не виб’є аргументи з рук ухилянтів, як приклад того, що на фронті служать сини народних депутатів, суддів, прокурорів тощо. Частина з них і справді служить, проте цих фактів масово не тиражують у соцмережах. Але частина “золотої молоді” успішно ухиляється і навіть лобіює законопроєкт, за яким війну можна пересидіти на фірмі батьків, маючи зарплату понад 35 тис. грн.

Ініціатори економічного бронювання для багатих не переймаються, яким ганебним це рішення буде в очах світової спільноти і яким небезпечним для стабільності в державі. Лобісти інтересів ухилянтської еліти так прагнули юридично забезпечити свою зону комфорту, що не задумалися, чому така практика не застосовується в інших країнах. Адже тоді бронь від армійської служби буде в руках багатих, а зброя — у руках бідних.

Російська пропаганда вже успішно розколює українське суспільство за майновим принципом, налаштовуючи народ проти військово-політичного командування. А за умови ухвалення закону про економічну бронь для багатих збройні бунти в ЗСУ гарантовані. З подальшими наслідками для країни.

У команді президента ще не вирішили, чи втілювати для українців ідею купівлі життя та спокою в обмін на податки й у якому саме варіанті, однак Зеленський уже публічно заявив, що сам механізм планує реалізувати. Проте немає певності, що йому вдасться це зробити. Очевидне суспільне несприйняття й обурення таким філістерським підходом влади мало б переконати оточення президента в тому, що захист Батьківщини — це обов’язок усіх, а не лише тих, хто не має грошей.