Протести й цензура

Останнім часом американські діячі культури стикаються з дисциплінарними обмеженнями за суперечливі публічні коментарі щодо ізраїльсько-палестинської війни. Девіда Веласко, головного редактора відомого мистецького журналу Artforum, звільнили після того, як часопис опублікував відкритий лист проти війни. У посланні підписанти (а це митці та діячі культури) заявили, що підтримують незалежність Палестини, і закликали доставити гуманітарну допомогу в Газу, припинити вогонь, вбивства і співучастькерівних органів США в серйозних порушеннях прав людини й воєнних злочинах. Після звільнення редактора відома американська фотографка (яка також є єврейкою) Нен Голдін та інші митці заявили, що більше не співпрацюватимуть із журналом Artforum. Голдін, яка все життя мала справу із маргінальними групами та підтримувала своїми творами меншини, сказала, що її лякає, що людей заносять до чорних списків і що вони втрачають роботу через громадянську позицію.

Щонайменше чотири редактори подали у відставку у відповідь на звільнення Веласко. Зак Хетфілд, колишній старший редактор журналу, оголосив у соціальних медіа, що покидає Artforum, і назвав звільнення Веласко “неприйнятним”. Але ці дії не дуже впливають на позиції власників медіа, навіть більше — цензура зростає. Майкла Айзена зняли з посади головного редактора eLife, академічного наукового журналу, після того, як він ретвітнув статтю з Onion під заголовком “Жителів Гази, які помирають, критикують за те, що вони не використали останні слова для засудження ХАМАСу”. Айзен, який є євреєм і має родину в Ізраїлі, похвалив редакторів за мужність, проникливість і моральну чистоту та покритикував керівників академічних установ.

Таких, як Айзен, у США багато. 10 лютого люди зібралися протестувати проти цензури в мистецьких інституціях США. У соціальних медіа було видно плакати в атріумі Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку з написами: “Вільна Палестина від річки до моря”, “Припинити вогонь негайно”, “Діячі культури підтримують Газу”. Протестувальники звинуватили членів опікунської ради інституції (це люди, які дають гроші на культуру) у фінансуванні геноциду, апартеїду та колоніалізму. За їхніми словами, поки музей стверджує ідеології “змін”, рада безпосередньо фінансує так звану сіоністську окупацію через виробництво зброї, лобіювання та корпоративні інвестиції. На думку протестувальників, це суперечить тому, що музей отримує свою легітимність від художників і діячів культури, які беруть активну участь в антиколоніальній боротьбі. Цю акцію протесту влаштувала організація “Письменники проти війни в Газі” та Нью-Йоркське відділення Палестинського молодіжного руху. Протестувальники заявили, що є послідовниками акцій Strike MoMA, Gulf Labor, Art Workers Coalition, а в ширшому сенсі опираються на рухи опору, включно з невпинною боротьбою за емансипацію чорношкірих, суверенітет корінних народів і скасування в’язниць.

Очевидно, що дискурс антиколоніального спротиву можна трактувати в США по-різному і пропалестинські протести часто сприймають як протерористичні акції. Правозахисні групи в США заявляють, що почастішали інциденти, коли до мечетей і палестинських активістів приходили агенти ФБР, що нагадує стеження за мусульманами після терактів 11 вересня. Ці правозахисні групи тепер турбуються про власну безпеку. Наприклад, одна організація скасувала щорічний збір коштів у готелі Marriott у Вірджинії після того, як до неї надійшли дзвінки з погрозами, що “активісти” будуть штурмувати готель і цим символічно повторять напад на Капітолій. Пахне трампістами, правда? Готель Hilton у Х’юстоні, посилаючись на ескалацію проблем із безпекою, скасував заплановану конференцію Кампанії за права палестинців США. Це організація, на яку подав до суду Єврейський національний фонд.

Юрист Джастін Садовський твердить, що швидка реакція на заборону пропалестинських голосів у США ґрунтується на організованих діях, спрямованих на те, щоб затаврувати заклики до свободи палестинців як протерористичні або антисемітські. Дехто називає таку ситуацію “палестинським винятком” зі свободи слова в США. Минулого тижня губернатор Флориди Рон Десантіс наказав державним університетам розпустити студентські групи, пов’язані з організацією “Студенти за справедливість у Палестині” (SJP), звинувативши її в порушенні закону про заборону надання матеріальної підтримки тероризму. Садовський каже, що звинувачення є безпідставними, бо базуються на тому, що деякі люди в SJP говорять речі, які влада трактує як підтримку ХАМАСу. Наприклад, вислів “від річки до моря”, який скандують на деяких пропалестинських демонстраціях, є частиною дискусій, оскільки євреї сприймають його як вимогу повного знищення Ізраїлю і переселення мільйонів євреїв. Британський міністр внутрішніх справ запропонував поліції забороняти такі скандування, назвавши їх вираженням прагнення до насилля. Однак Садовський каже, що багато пропалестинських демонстрантів сприймають ці гасла як ненасильницькі та демократичні заклики до захисту прав людини.

З цим важко погодитись, бо вислови, може, і ненасильницькі (хоч вигукують їх як терористи, так і ліберали чи викладачі вишів), але пропалестинські протести спричиняють зростання антисемітизму. Звичайно, війна Ізраїлю проти ХАМАСу теж сприяє цьому. Антидифамаційна ліга (The Anti-Defamation League, ADL), організація, що бореться з антисемітизмом і екстремізмом, зафіксувала 312 антисемітських інцидентів у США за два тижні після 7 жовтня 2023 року, що майже учетверо більше, ніж за аналогічний період торік. ФБР періодично повідомляє про антисемітські погрози на адресу єврейських студентів Корнелльського університету, що змусило адміністрацію Байдена втрутитися і засудити антисемітизм у студентських містечках в усій країні. У Нью-Йорку учасники пропалестинського мітингу розтоптали ізраїльський прапор і показали зображення свастики, а одна жінка повідомила поліції, що її вдарив в обличчя чоловік, який сказав, що зробив це тому, що вона єврейка.

У цей момент, коли антисемітизм зростає в усьому світі, ADL намагається рішуче заявляти про це, особливо коли пропалестинські організації, лідери чи студентські групи захищають або виправдовують дії ХАМАСу. У Сполучених Штатах на найвищих щаблях влади давно підтримують прибічників Ізраїлю. Тепер прихильники Палестини побоюються, що війна дає можливість владі ще більше притлумити свободу слова в США. Діала Шамас, штатний юрист некомерційного Центру конституційних прав (CCR), який підтримує пропалестинських активістів, сказала недавно в медіа, що арабські організації знають, що їхні противники наполягатимуть на тому, аби пропалестинські протести чи виступи забороняли. Вона каже, що палестинські адвокати знають правила гри й готуються. Тут важливо розуміти, що сьогодні пропалестинських голосів у США стало вдвічі більше, ніж раніше, — їх число сягає 30 %. Відбувається поколіннєва зміна, молоді люди мають доступ до розмаїтих медіа, і цим також активно користуються всі сторони конфлікту: і борці за права людей, і терористи. І цілком можливо, що одного дня громадська думка в США буде на боці палестинців або ж реагуватиме нейтрально, як зараз реагує на війну в Україні.