Мистецтво в космосі

У наші дні художники активно доєднуються до космічних досліджень і бачать таємничу безмежність поза нашою атмосферою як потенційний простір для створення музеїв чи галерей. Наприклад, у 2017 році Макото Азума запустив букет квітів на гігантських повітряних кулях на висоту 30 км над пустелею штату Невада. Тревор Паглен у співпраці з Музеєм мистецтв Невади створив “Орбітальний відбивач” (Orbital Reflector), а Таверес Страхан разом із Музеєм мистецтв округу Лос-Анджелеса розробив скульптуру “Єнох” (погруддя Роберта Генрі Лоуренса-молодшого, першого афроамериканця, обраного для участі в космічній програмі США). Обидві ці роботи вирушили в космос на борту SpaceX і літають зараз там як мистецькі артефакти.

До кінця наступного року на Місяці буде так багато творів мистецтва, що можна буде заповнити кілька музеїв. Такий “розквіт” мистецького життя на єдиному природному супутнику Землі приходить на зміну першим 4,5 млрд років його існування без мистецтва й виник він передусім завдяки “Місячному кодексу” (Lunar Codex). Цей проєкт ініціював канадський митець, поет, колекціонер творів мистецтва й письменник-фантаст Семюел Перальта. В інтерв’ю для The New York Times він назвав “Місячний кодекс” найбільшим і найглобальнішим проєктом запуску в космос творів культури й мистецтва. Він передбачає відправлення приблизно 30 000 творів мистецтва, літератури, музики, кіно, театру та інших проявів культури на поверхню Місяця на борту трьох посадкових модулів, запуск яких запланований на період між листопадом 2023-го й листопадом 2024 року. Перальта розглядає “Місячний кодекс” як послання в пляшці в майбутнє, щоб мандрівники, які знайдуть ці “капсули часу”, могли відкрити для себе частину багатства нашого сучасного світу. Це говорить про те, що, попри війни, пандемії та екологічні потрясіння, людство знайшло час мріяти й творити мистецтво.

Проте це не вперше твори мистецтва вирушають на Місяць. Їх залишали там і під час місії “Аполлон-12” у 1969 році та інших наступних місій. Наприклад, в 1971 році на Місяці була встановлена скульптура “Загиблий астронавт” на честь 14 загиблих американських і радянських космонавтів. Також у космос були відправлені літературні твори, зокрема трилогія Айзека Азимова “Фундація”. Велика частина творів мистецтва, що вирушать на Місяць, походить із понад 130 номерів журналу PoetsArtists, який зазвичай зосереджується на сучасному фігуративному живописі та графіці. Семюел Перальта співпрацює з Діді Менендес, видавчинею і редакторкою журналу, яка твердить, що митці думають не лише про соціальне і красиве, але і про нашу Землю. Суттєва частина матеріалів, відправлених на Місяць у межах “Місячного кодексу”, буде записана на крихітні NanoFiche — надзвичайно легкі та довговічні аналогові носії інформації, що передбачають нанесення мікроскопічних зображень на нікелеві пластини. Як випливає з назви, це ще більш компактна версія технології MicroFiche, яка вже давно дає змогу економно зберігати друковані матеріали та твори мистецтва. NanoFiche розроблена, щоб витримувати екстремальний холод і спеку, а також електромагнітне випромінювання. Для більшої надійності частина матеріалів вирушить на Місяць на цифрових картах пам’яті.

Доставить ці твори Комерційна служба перевезення місячних вантажів (Commercial Lunar Payload Services, CLPS) НАСА, яка пропонує транспортні послуги для комерційних і неурядових організацій. Торік британський художник Саша Джафрі оголосив про намір скористатися програмою CLPS, щоб відправити на Місяць свою роботу, яка стане першим офіційним твором мистецтва на супутнику. Невдовзі після цього Джефф Кунс оприлюднив власні плани щодо виставки своїх скульптур на Місяці. Обидва проєкти передбачають випуск NFT-токенів, які будуть запропоновані в тандемі з їхніми астрономічними починаннями. Але статус цих місій поки що неясний.

Чому це все важливо для нас? До “Місячного кодексу” увійдуть також мікроскопічні зображення ксилографій української художниці Олесі Джураєвої, роботи якої купував Перальта. У липні 2022 року Олеся написала на своїй сторінці: “Я звикла проводити багато часу на самоті за роботою в своїй майстерні, тож було важко постійно перебувати серед людей, навіть найрідніших. Одного разу я взяла мішок ліщини та пішла колоти горіхи на вулицю. Щоби не псувати молотком стіл, поклала туди дерев’яну дошку, а свекор допоміг зробити в цій дошці заглиблення — туди я вкладала горіх і била по ньому. Ця медитація тривала чотири години, після чого я подивилася на дошку й зрозуміла, що цей отвір стане моїм «Вікном надії», першим твором за час повномасштабної війни і першим дереворитом у житті. У таких обставинах вже немає чого втрачати в творчому сенсі”.

Художниці залишилося знайти, чим надрукувати “Вікно надії”. Спершу вона намагалася придбатиолійні фарби в найближчих магазинах, але марно. Тоді звернула увагу на переорану землю, чорну, аж масну на вигляд. Вона вирішила спробувати використати цю землю для друку: розводила її водою, наносила суміш на дошку за допомогою пензля, зверху клала папір і притискала його звичайною ложкою. Результат перевершив її очікування. Український чорнозем передав те, що неможливо виразити словами, те, що тієї миті переживала її душа. Олеся вважає, що робота “Вікно надії” виникла як чиста емоція, вона не містить жодних конкретних ідей або думок. Кожен відбиток є унікальним. Такий різновид творчості надав їй сил працювати, жити, боротися. Це фактично врятувало її під час евакуації, повернуло до життя. Упродовж двох місяців перебування в селі Олеся створила шість робіт, що показують певні події того часу. І хоча людям з інших країн може бути важко зрозуміти жах і страждання, які переживають українці на своїй землі, завдяки мистецтву художник може передати це універсальною мовою. Залишається сподіватися, що Перальта вибере для виставки на Місяці одну з робіт Олесі, що були надруковані за допомогою українського ґрунту.

Олеся Джураєва не буде першою українкою, чиї художні твори виставлялися в космосі. У 1993 році на космічній станції “Мир” відбулася знаменита виставка під назвою “Мистецтво в космосі”. На орбітальній станції космонавти показали дві картини Ігоря Подольчака з колекції львівського “Фонду Мазоха”, які вони привезли як особисті речі в космос. Спочатку львівські художники планували провести виставку на Місяці, але це було неможливо здійснити, тому вирішили організувати її на орбітальній станції. Виставка “Мистецтво в космосі” стала першою у світі такою подією на орбіті Землі. Однак через радянські закони тодішнього часу VHS-запис цієї виставки міг ніколи не побачити світ за межами України. Тоді країна не мала жодного космічного проєкту, але відеокасету вдалося доставити за кордон завдяки хабарю — алкоголю. Так алкоголь врятував один із найвідоміших творів сучасного українського мистецтва.