Нова реконструкція пермського вимирання

Нова реконструкція пермського вимирання

Хоч Земля і є приязною для життя, то все ж час від часу вона влаштовувала йому криваві лазні. Найбільша з відомих нам криз відбулася під кінець пермського періоду 252 млн років тому. Її пережило не більше 10% всіх видів. Це було винищення апокаліптичних масштабів – пише Анджей Холдис на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.

Ми знаємо про це щораз більше, але все ще недостатньо. Нове світло проливають геологічні дослідження, проведені у південно-західному Китаї. Їхні результати опублікував Science Advances. Колектив під керівництвом професора Шужонг Шен з університету в Нанкін після окреслення віку і проведення хімічних аналізів осадів вулканічного походження, які походять з часів катастрофи, встановив, що вона проходила у двох етапах. 

Спочатку її жертвами стали майже всі морські організми, після чого настала перерва тривалістю коло 60 тис. років. І лише після цього затягненого антракту почалося масове вимирання наземних організмів – рослин і тварин. Воно тривало коло мільйона років і відбувалося поступово з півночі до земель, розташованих все ближче до півдня – доводять Шен і його співробітники з китайських та американських навчальних закладів.

Розстановка морів і суходолів на Землі під кінець пермського періоду була іншою, ніж зараз. Більшість з них утворювали надконтинент Пангея, до складу якого, однак, не входив Китай. Він у той час був великим островом, що лежав на екваторі і був ізольованим від надконтиненту мілким морем. Той суходіл був вкритий тропічними лісами, котрі – як встановили автори досліджень – щезнули раптово 251,669 млн років тому (визначення настільки точного віку стало можливим завдяки застосування дуже точної технології датування збережених в скелях цирконів).  

Шен погоджується, що причиною пермського вимирання були значні вулканічні ерупції, від яких у Сибіру залишилися потужні базальтові формації, звані сибірськими трапами. Виверження лави супроводжували емісії двоокису вуглецю, котрий підігрів океани, усуваючи з них життєдайний кисень. Але чому винищення наземних організмів відбулося із певною затримкою? Згідно одного зі сценаріїв, в атмосфері поступово накопичувалися різноманітні сполуки сірки, хлору і вуглецю. Врешті-решт їх зібралося стільки, що це викликало кислотні дощі. Чергові хвилі таких їдких опадів призвели до масового вимирання спочатку рослин, а потім земних тварин.    

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Місяць зменшився і приховує небезпеки Найбільший льодовик на світі зникає на очах