By 
Останнім часом напруження між США й Китаєм зростає. Нещодавно представники Держдепу зустрілися на Алясці з керівництвом МЗС Китаю. Американці заявили, що вони стурбовані порушенням прав мешканців Гонконгу, зокрема намаганням обмежити їхні виборчі права. Окремо вони згадали і про порушення прав уйгурів, яких переслідує влада Китаю. Представники США заявили, що вони й надалі підтримуватимуть Тайвань у військовій справі, зокрема допомагатимуть будувати підводні човни, щоби протидіяти можливій загрозі з боку Китаю. КНР вважає ці заяви Штатів втручанням у внутрішні справи країни, тож у відповідь порадила американцям скерувати сили на розв’язання своїх проблем.
За цією ситуацією уважно стежила Росія, яка намагається використати напруження між двома країнами у своїх інтересах. Одразу після зустрічі китайських та американських представників на Алясці міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров та очільник МЗС Китаю Ван І домовилися про продовження дії Угоди про дружбу і співпрацю між двома країнами. У спільній заяві чиновники засудили дії США, назвавши їх нав’язуванням власних інтересів і цінностей іншим країнам. Ван І також зазначив, що Китай і далі будуватиме соціалізм, не зважаючи ні на що.
С. Лавров використав цей візит для посилення позицій Росії. Він заявив, що РФ активізує співпрацю з Китаєм, зокрема в технологічній галузі, однак це, за його словами, не скеровано проти США та їхніх союзників. Ймовірно, очільник МЗС Росії намагається виторгувати в США певні преференції, передусім послаблення санкцій. А в обмін на це РФ не буде посилювати партнерство з Китаєм. Росіяни, однак, не розуміють, що це не вони, а КНР вирішує, з ким працювати, а з ким ні. І поки вигідно, Піднебесна співпрацює з Росією, використовуючи її ресурси. Згадаймо, що частину територій Сибіру, Далекого Сходу РФ уже віддала в довгострокову оренду Китаю, і там китайці безроздільно господарюють, хоча номінально це території Росії.
Деякі аналітики вважають, що в умовах посилення тиску з боку США Росія та Китай можуть створити військово-політичний альянс для протидії. Китаєзнавець Микола Вавілов, наприклад, заявив про формування російсько-китайського оборонного пакту. На його думку, якщо порівняти ВВП двох країн, їхній військовий потенціал, вихід до всіх океанів світу, то стає зрозуміло, що це реальна конструкція – не така потужна, як США, Євросоюз, Японія, Південна Корея, Австралія й Індія, але достатньо сильна, щоб як мінімум захистити себе і периферії своїх інтересів.
Такий союз, однак, може бути перспективним тільки в умовах значного загострення відносин між США та Китаєм. Наразі це малоймовірно, оскільки КНР сповідує політику неприєднання, використовує стратегію “м’якої сили” і через торгівлю, дипломатію, культурні зв’язки поширює свій вплив на різні країни світу. Військовий альянс із Росією Китаю не потрібен, адже він має одну із найпотужніших армій світу. Водночас РФ також не піде на таке об’єднання, оскільки в такому випадку російські війська на прохання Китаю залучалися б, наприклад, для розв’язання проблем в Південно-Китайському морі чи інших регіонах, що не входять до сфери інтересів Росії.
Проте Америка й надалі посилюватиме тиск на Китай, оскільки вважає його одним зі своїх головних конкурентів. Штати вже наклали заборону на продаж Китаю новітніх американських технологій, щоб не сприяти його технологічному зростанню. Окрім того, США докладають зусилля для обмеження виходу на світовий ринок деяких китайських компаній, як-от Huawei, яка впроваджує технологію 5G. Союзники Америки, зокрема країни ЄС, погоджують із США свої дії, наприклад щодо введення санкцій проти Китаю. Так, Євросоюз уперше за 30 років увів обмеження проти декількох китайських високопосадовців за порушення ними прав мусульман-уйгурів.
Отже, протистояння між цими двома супердержавами буде й далі тривати. Однак США залишать можливість для діалогу. Так, нещодавно представники адміністрації Байдена заявили, що вони будуть дослухатися до думки Китаю під час переговорів щодо денуклеаризації Корейського півострова. Водночас країни й надалі співпрацюватимуть у деяких важливих галузях, зокрема для остаточного подолання пандемії, зменшення парникових викидів, послаблення кліматичних змін тощо.
