Що пов’язує “короля свінгу” Бенні Гудмена з Україною?

Що пов’язує “короля свінгу” Бенні Гудмена з Україною?
Талановитий кларнетист Бенджамін Девід Гудмен народився 30 травня 1909 року. Він став першим в історії керівником “білого” джазового оркестру, а також вперше ввів до його складу чорношкірих музикантів, сміливо кинувши виклик расовій сегрегації, яка тоді панувала у США.

У 1938 році його оркестр зіграв у престижному Карнегі Холі. Ось як описав той виступ музичний критик Брюс Едер: “Це був найважливіший концерт в історії джазу і популярної музики взагалі, адже джаз, який до того грали переважно у клубах та танцювальних залах, відразу став респектабельною музикою”.

30 травня 1962 року, в день народження Гудмена, розпочався тур його оркестру у СРСР. Вперше радянський люд та любителі джазу побачили і почули легендарного музиканта, який за життя отримав титул “короля свінгу”.

Гастролі відбувались на тлі непростих події. Після закінчення Другої світової війни розпочалася “холодна війна” – протистояння між США та СРСР. Наприкінці 1950-х держави все ж спробували якось налагодити стосунки. У 1959-му відбувся перший в історії візит радянського лідера Микити Хрущова до США, почалися переговори про приїзд у відповідь американського президента. Проте усе ледве не звів нанівець інцидент: 1 травня 1960 року радянська протиповітряна оборона збила над Свердловськом американський літак, яким керував Френсіс Гері Пауерс. Пілот потрапив у полон, його засудили до багаторічного терміну. На початку лютого 1962-го Пауерса обміняли на радянського шпигуна Рудольфа Абеля, і керівники обох держав продовжували переговори. Чимало надій США та СРСР покладали на культурну дипломатію.

Історія гастролей оркестру Бенні Гудмена у СРСР оповита багатьма легендами та чутками, деякі із них пов’язані з Україною. За однією із версій, Гудмена обрали для виступів у Союзі, бо він мав “правильне” походження.1961-го року до США прибула делегація Спілки композиторів СРСР на чолі з функціонером та композитором Дмитром Кабалевським. Хрущов доручив Кабалевському знайти популярного музиканта для туру по СРСР, але щоб той неодмінно мав “правильне” класове походження (бажано пролетарське). Бенні Гудмен підійшов ідеально – виходець із бідної єврейської родини.

Інша версія: того ж 1961-го американський музичний продюсер Джордж Авакян зустрічався у Москві із міністреркою культури СРСР Катериною Фурцевою, з якою обговорював кандидатури майбутніх гастролерів. Спершу Авакян запропонував Луї Армстронга, однак отримав відмову, потім – Дюка Еллінгтона, та той був “надто елітарним”, третя спроба стала успішною – кандидатура Бенні Гудмен Фурцеву таки влаштувала. Хоча це лише одна із версій, питання гастролей зірки американського джазу у СРСР безсумнівно вирішувалося на найвищому рівні.

Гастролі тривали шість тижнів: з 30 травня до 8 липня. Загалом Бенні Гудмен та його оркестр дали тридцять два концерти у шести містах Союзу: Москві, Сочі, Тбілісі, Ташкенті, Ленінграді та Києві. До СРСР прибула чимала делегація: Бенні Гудмен з дружиною та дітьми, оркестр із 18 музикантів, вокалістка Джойа Шерілл, адміністратори та помічники, знімальна група американської телекомпанії NBC, фотограф журналу Life тощо. Прилетів і Джордж Авакян із звукотехніком компанії Ampex – вони відповідали за запис концертів, а після гастролей планували випустити платівку.

Також вважається, що вибір Бенні Гудмена для гастролей у СРСР пов’язаний із історією його родини. У більшості джерел вказується: Бенні Гудмен народився у Чикаго, батьки емігрували до США до початку Першої світової війни, а до того мешкали у місті Біла Церква. Однак український дослідник Олександр Дмитренко та письменник з Ізраїлю Борис Турчинський вважають, що Бенні Гудмен з’явився на світ саме у Білій Церкві, а його батькові якось вдалося оформити інше місце народження вже після переїзду до США. У деяких публікаціях про гастролі оркестру стверджується, що Київ до туру внесли саме на вимогу Бенні Гудмена, бо він сподівався відвідати Білу Церкву і навіть пропонував безкоштовно там виступити.

У Києві 27-30 червня оркестр із аншлагами зіграв п’ять концертів у нещодавно відкритому Палаці спорту. Проте до Білої Церкви Бенні Гудмен таки не поїхав. Очевидно, чиновники не надто хотіли, аби іноземець побачив життя провінції. Натомість джазмену організували насичену культурну програму: риболовля на Дніпрі (він був відомим затятим рибалкою), екскурсії Києвом, зустріч із колективом симфонічного оркестру українського радіо, із яким Гудмен навіть зіграв один із творів Моцарта. Усе це зафіксовано у кадрах фільму “Бенні Гудмен в СРСР”, знятого кінематографістами Ленінградської студії хроніки.

Тоді на радіо із Гудменом начебто також записали інтерв’ю, у якому джазмен сказав, що народився у Білій Церкві. На жаль, запис знайти не вдалося – 1996 року у приміщенні радіо на Хрещатику сталася велика пожежа, внаслідок якої постраждала й частина архіву.

Гудмен також відвідав Будинок культури Метробуду недалеко від Хрещатику, де була база самодіяльного Молодіжного естрадного ансамблю під керівництвом актора театру ім. Лесі Українки Володимира Чеплевського. Очевидно, організатори дозвілля Бенні Гудмена прагнули показати, що у нас теж можуть грати джаз. Володимир Чеплевський згадував про несподіваний телефонний дзвінок “згори” із повідомленням про візит зірки джазу та вимогою терміново зібрати ансамбль і зіграти перед гостем. На згадку про цю зустріч у Володимира Чеплевського залишився автограф Гудмена зі словами: “Молодіжному оркестру будівельників метро у Києві. Я дійсно отримав задовлення від зустрічі із вам. Мої найкращі побажання. Бенні Гудмен”. Музиканти ансамблю у подарунок отримали ноти популярної мексиканської пісні “Esterllita” (“Маленька зірка”).

Ще одна історія: перед котримсь із київських концертів важко захворів один із музикантів оркестру, і Бенні Гудмен був змушений шукати йому заміну серед місцевих виконавців. Це мав бути не просто майстерний, а ще й добре обізнаний із репертуаром Бенні Гудмена музикант. Такого чудом знайшли у якомусь із київських оркестрів, а мешкав хлопець у містечку Ірпінь під Києвом. Бенні Гудмен був надзвичайно задоволений його грою на концерті, а потім на знак подяки навіть надіслав із США кларнет із позолоченими клапанами, який так і не дійшов до адресата, бо “загубився” десь у владних кабінетах.

У 1986 році, вже після смерті Бенні Гудмена, контрабасист Білл Кроун опублікував книгу спогадів про гастролі в Союзі. У тексті, зокрема, йдеться про побут під час важкого туру, враження від перебування у СРСР та про надто непрості стосунки музикантів із їхнім керівником. Кроун також згадує, що у Києві один із музикантів тяжко захворів на дизентерію і навіть потрапив до лікарні, але жодного слова про спільний з українським музикантом концерт немає. У спогадах Кроуна є ще одна цікава деталь: на поїздку до Києва з нетерпінням чекав не лише Бенні Гудмен, а й Джон Фроск, батьки якого були родом з України. У Києві в музиканта залишилися родичі, з якими він дуже хотів зустрітися. Менеджер, однак, відмовив Фроска, попередивши, що у його рідних виникнуть проблеми із КДБ.

У грудні 1962-го року Джордж Авакян таки випустив платівку, записану під час туру. Реліз спершу планували назвати “Бенні Гудмен в СРСР”, але змінили на “Бенні Гудмен у Москві”. Стосунки між СРСР та США тоді знову загострилися, що ледь не призвело до нової світової війни із застосуванням ядерної зброї. В історії ці події відомі як Карибська криза.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


До сторіччя Миколи Гринька НЛО: кінематограф та сенсаційні кадри від Пентагону