By Науковці вперше змогли знайти пару галактик, які зливаються, завдяки використанню ідентичних методів як при симуляціях, так і при спостереженні за реальним Всесвітом,використовуючи для пошуків штучний інтелект. Про це йдеться у статті Scientific American.
Учені Лінгю Ван із Нідерландського інституту космічних досліджень (SRON), Вісенте Родрігес-Гомес з Інституту радіоастрономії і астрофізики (IRyA) та Вільям Дж. Пірсон із Національного центру ядерних досліджень (NCBJ) застосовали під час ідентифікації галактик, що зливаються, піонерський метод – як у процесі симуляцій, так і під час спостереження за реальним Всесвітом.
Зіткнення галактик не є чимось новим: вони зіштовхуються між собою від виникнення Всесвіту, часто поєднуючись в одну більшу. Але ідентифікація галактик, що зіштовхуються, не є простою справою. Цей процес можна досліджувати, симулюючи всю подію і аналізуючи її перебіг чи спостерігаючи за нею у реальному світі. Під час симуляцій зробити це легко: достатньо простежити за долею конкретної галактики і перевірити, чи поєднується вона з іншою галактикою і коли саме це відбувається. У справжньому Всесвіті справа складніша. Оскільки зіткнення галактик є рідкісними і тривають мільярди років, ми бачимо фактично тільки один “момент” із довгого процесу зіткнення.
Астрономи мусять детально дослідити галактики, щоб оцінити, чи об’єкти, що в них перебувають, виглядають так, ніби зіткнулися чи поєдналися нещодавно. Значно більше відомо про симульовані зіткнення, ніж про ті, що відбуваються у справжньому Всесвіті, оскільки у випадку симуляцій ми можемо простежити весь тривалий процес злиття конкретної пари галактик. “Використовуючи образи із симуляції, ми можемо вказати на випадки зіткнень, а потім натренувати штучний інтелект так, щоб він міг ідентифікувати галактики під час таких самих подій, – пояснює доктор Пірсон. – Щоб штучний інтелект міг виконати своє завдання, образи симульованих галактик ми переформували, щоб вони виглядали так, ніби під час спостереження через телескоп. Наш ШІ ми протестували на інших образах із симуляцій, а потім застосували його для аналізу просторів справжнього Всесвіту”.
Підчас досліджень науковці перевірили, наскільки шанс на правильну ідентифікацію злиття пари галактик залежить, зокрема, від їхньої маси. Вони порівняли результати, що базувалися на симуляціях і на реальних даних. У випадку з меншими галактиками ШІ впорався однаково добре і з симульованими образами, і зі справжніми. Однак у випадку з більшими з’явилися розбіжності, які показали, що симуляції зіткнення масивних галактик не є достатньо реалістичними і вимагають доопрацювання.
Статтю, яка описує дослідження, прийняли до публікації в Astronomy&Astrophysics.
