Спекотне майбутнє

Спекотне майбутнє

Літо тільки-но почалося, а в Україні вже аномальна спека. У Києві черговий температурний рекорд. Для Півдня і Сходу країни температура понад 30°C, може, і не є чимось надзвичайним, а от для західних областей – так. На Львівщині, наприклад, кілька днів позначка термометра протримається на +32–34°C, місцями до +37°C. Хто знайомий із кліматичною специфікою цього краю, розуміє: ще кілька років тому літо в містах Галичини вважалося чудовим за +20–22°C, бо через високу вологість за вищих температур ставало нестерпно душно. Тепер це вже в минулому, а все ж тільки починається.

Отже, глобальне потепління – не вигадка. Торік теплові температурні рекорди зросли на 5 градусів, що призвело до збільшення в 69 разів кількості смертей від перегріву. Вчені переконані, що таке було б неможливим, якби не поступові кліматичні зміни на всій планеті. Поки що вони проявляються різною мірою в різних місцях. У квітні цього року середня максимальна температура в Північно-Західній і Центральній Індії піднялася до найвищої позначки за останні 122 роки. Крісті Ебі, професорка наук про глобальне здоров’я у Вашингтонському університеті, у своїй статті для проєкту Syndicate зазначає: “Поки я пишу ці слова, мільярд людей в Індії й Пакистані відчуває наслідки екстремальної спекотної хвилі, яка […] «тестує межі людської здатності до виживання»”.

Це проблема не тільки Південної Азії – за останні роки схожі екстремальні погодні умови було зафіксовано в США, Австралії, континентальній Європі, Скандинавії та Японії. І виражається це не лише в збільшенні кількості смертей чи шпиталізацій унаслідок “сонячного удару”.

У породіль, наприклад, аномальна спека призводить до передчасних пологів, народження немовлят із надто низькою масою тіла чи й навіть мертвих. Серед працівників спадає рівень працездатності, у нездорових загострюються хронічні хвороби, а серед психічно нестабільних зростає кількість самогубств. Несподівано високі температури впливають негативно й на сільське господарство, зокрема й тваринництво, і навіть на певні об’єкти інфраструктури. І якщо не змінити цієї тенденції з глобальним потеплінням чи принаймні не прилаштуватися до неї, то буде ще гірше. За прогнозами спеціалістів, частота, інтенсивність і тривалість спекотних періодів зростатимуть.

То що ж робити? На думку згаданої вище американської професорки, потрібні “добре узгоджені плани дій, базовані на наукових фактах”. Йдеться, зокрема, про плани й завчасного попередження про теплові хвилі, і своєчасного реагування всіх відповідних служб, а також про довготермінову стратегію життя на теплішій планеті. Це означало б потребу збільшити кількість “зелених” і “блакитних” ареалів на Землі, змінити будівельні матеріали, зосередитися на способах охолодження для людей і довкілля тощо.

Про це мали б турбуватись уряди, міжнародні організації, щедрі й відповідальні спонсори та всі небайдужі особистості. Однак є нюанси. Річ у тім, що проблема ця не нова, та й пропозиції щодо її вирішення теж не нинішні. А от особливого поступу в цій справі не надто й видно. Чому? Бо, щоб цей “віз” зрушив із місця, треба не лише підготувати “плани”, адже вони є вторинними, а й усунути первинні причини. Такі, як надвиробництво, використання видобувних енергоносіїв, прірва між бідними й багатими тощо. Але ж на це не погоджуються ті, хто ухвалює рішення. Впливові політики й високопосадовці бояться непопулярних рішень, щоб не поплатитися своєю кар’єрою. “Колекціонери мільярдів”, яких нині налічується у світі 2668 осіб, за жодні гроші не відмовляться від нагоди накопичувати чергові мільярди (пардон за каламбур). А десятки тисяч мільйонерів навіть не зауважать перегріву атмосфери, оскільки вони й так регулярно пітніють від самого бажання стати мільярдерами. І вчені, візіонери та активісти не можуть пробити цю стіну. Глобальне потепління натомість помаленьку, але впевнено крокує планетою.

А тут ще й несподівано з’являється якийсь умовний путін із хворим его й починає широкомасштабну конвенціональну війну, унаслідок якої за чотири місяці довкілля регіону зазнало не менших збитків, ніж через Другу світову. Як же тут зупинити кліматичні зміни? Тому менш оптимістично налаштовані науковці вважають, що людству загрожує велика біда. Ось як щодо цього висловився аналітик з Post Carbon Institute Річард Гайнберг: “Сьогодні суспільство [людство – ред.] уже прямою дорогою наближається до критичного пункту дестабілізації. Кліматична криза загрожує затопленням узбережжя, повенями й катастрофічними посухами, що для мільярдів людей означає погіршення доступу до їжі й води. Водночас демографи прогнозують, що кількість людей у світі до 2050 року становитиме приблизно 10 мільярдів, що додатково загострить проблеми”.

Якщо хтось гадає, що путіна ми скоро переможемо, країну відбудуємо, довкілля поступово очиститься, а проблема Глобального Півдня нас не стосується, то нехай запитає себе, куди попруть у відчаї ці мільярди голодних і спраглих людей чи втікачів із затоплених морем регіонів.

Усе це разом взяте означає, що нинішні +37°C у Галичині можуть бути лише анонсом тієї пекельної спеки (без лапок і в лапках), яка нас чекає в не такому вже й далекому майбутньому.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Війна й деглобалізація Після війни не програти б миру