Спільнота contra держава

Головною тенденцією третього тисячоліття є те, що все більше народів світу незадоволені функціонуванням своїх держав. Принаймні – вільного, демократичного світу. Держав у сенсі систем управління ресурсами та населенням в рамках державних кордонів, а також – еліт, які творять і керують цими системами. Так, еліти нас всіх підвели – говорять авторитетні дослідники суспільних взаємин. Що ж робити? Атомізовані й поділені суспільства не можуть знайти відповіді на це глобальне питання, все надіючись, що після чергових виборів еліти виправляться, а функціонування держави налагодиться. Однак, всередині деяких суспільств творяться спільноти, що мають схожі погляди і сповідують однакові цінності, котрі намагаються знайти альтернативу державі. Спочатку як «держава в державі», але з перспективою заміни зіпсованої системи на нову.

Нещодавно в англомовному часописі IPS–Journal було опубліковано статтю групи фахівців, об’єднаних навколо European University Institute, в якій було запропоновано обґрунтування, сферу діяльності і обриси Європейського об’єднання громадян (ЄОГ). Це Об’єднання мало б стати «новим політичним органом, який би втілював громадянські владу і думку та керував би спільно з іншими союзними інституціями: Європейською Радою, Комісією та Європейським Парламентом». Згідно задуму авторів ідеї, ЄОГ мало б спричинитися до реформування демократичних систем, котрі (в даному випадку) у Європі все більше здають позиції на користь популістських тенденцій.

Такий орган мав би «безпосередньо і горизонтально» поєднати всіх громадян Європи. Створити громадянське суспільство понад державними кордонами, яке сягало б далеко поза «вузьке розуміння “громадянства”, базоване всього лиш на володінні паспортом». Аби забезпечити репрезентативність Об’єднання, до нього від цілого континенту мало б увійти кількасот представників, вибраних за принципом лотереї. Такий тип відбору покликаний зміцнити відчуття демократичної рівності в Європі, адже «ключова цінність лотерейного розіграшу полягає на рівності шансів». І ще – «Відбір шляхом лотерейного розіграшу дає звичайним людям… шанс стати представницею чи представником – бо в традиційній виборчій системі, монополізованій політиками й партіями, такого шансу вони не мають». 

Автори ідеї переконують, що в ЄОГ «німецький робітник чи латвійська вчителька змогли б відчути, що їм більше по дорозі з робітницею з Іспанії чи вчителем з Ірландії, ніж з представниками «еліт» з їхніх власних країн». До того ж Європейське Об’єднання не було б пов’язаним з жодною політичною силою, а вибрані в лотереї громадяни, які підлягатимуть регулярній ротації, не мусіли б дбати про свою політичну кар’єру та інтереси жодних партій. 

Чому ж саме зараз виникла така ініціатива? Та тому що, як твердять ініціатори, в наших «бурхливих часах, європейська політична система остаточно зануриться в апатію і цинізм», що ще більше спричиниться до занепаду демократичного правління – якщо голос простих громадян не буде почутим і вони не братимуть участі в ухваленні важливих рішень.  

Можна теж припустити, що дана ініціатива є своєрідною реакцією не просто на посилення впливів в Європі крайньо-правих та крайньо-лівих радикалів, але й на виникнення конкретних проектів, котрі можуть підірвати «демократичний устрій» в ЄС. Передусім йдеться про формування певних спільнот в Німеччині, діяльність котрих потрапила в поле зору не лише німецьких спецслужб, але й зацікавила мас-медіа з інших країн. Мова передусім про суспільний рух Reichsbürger (Громадяни Рейху), який діє вже понад 10 років і члени якого відкидають німецьку державу, що існує після 1945 року. Влада їх вважає правими екстремістами і підозрює в стратегічному скуповуванні сільськогосподарських земель не з інвестиційною метою, а задля створення незалежних від держави спільнот. За останні два роки вони викупили 40 нерухомостей у різних частинах країни, в яких облаштовують і житловий простір, і клуби, і кафе, і спортивні зали, і ін. За оцінками влади до руху зараз належить коло 25 тисяч громадян, але кількість членів постійно зростає.

Справжні наміри Reichsbürger можна собі уявити на прикладі діяльності одного з проектів, що входить до руху під назвою Königreich Deutschland (Королівство Німеччина – KRD), котрий може похвалитися не лише власними землями й нерухомостями, які вони окреслюють як «національну територію», але й своєю валютою, паспортами та конституцією, котра передбачає структуру, схожу на державну. Його у 2012 році заснував колишній кухар і вчитель карате на прізвище Фіцек, котрого влада звинувачує у відкиданні модерної німецької держави і мріях про її заміну своїм «королівством». 

Зрозуміло, що ініціативу ЄОГ, котра чітко попахує лівим інтернаціоналізмом, хвилюють такі рухи німецьких правих, та й не тільки у Німеччині, бо як кажуть – поганий приклад заразний. 

Та справедливості заради треба сказати, що такі прецеденти першими створили зовсім не посполиті громадяни – правих чи лівих поглядів, а якраз представники еліт, прагматичних і, скоріш за все, космополітичних. Саме в їхньому середовищі зродились ідеї – котрі значною мірою на даний момент реалізовані – створення захищених від ядерної війни підземних бункерів з комфортною житловою та супутньою інфраструктурою; штучних житлових островів, що здатні дрейфувати водами світового океану в пошуках більш безпечних і приємних місць; а також – колоній на Місяці чи Марсі. 

Всі ці балачки для українських читачів не мали б, може, особливого значення, якби ми не могли їх спроектувати на власні суспільство і державу. Наша держава задовго до війни вже була зіпсованою, тому зараз функціонує тільки завдяки безпрецедентній підтримці західних і деяких далеко-східних партнерів. Суспільство теж було поділене і не здатне домовитися щодо спільного бачення майбутнього. Але зараз, як то кажуть – «немає щастя, то нещастя помогло – ситуація є цілком іншою. Значна частина атомізованого та несвідомого суспільства просто втекла закордон. Ті, що залишились чи й повернулись, постали перед непростим викликом і потребою переглянути свої попередні погляди. Колишні улюблені лякалки українських політичних еліт, мовляв «не треба розвалювати державу» – вже неактуальні, бо держава і так розвалена. Її потрібно від-, а точніше – перебудовувати.

І тут ключове питання: чи зуміють українці скористатися цим шансом? Чи здатні будуть так організувати суспільство і переформатувати державу, щоб у повоєнному майбутньому їм не загрожувало протистояння ідейних спільнот та державних еліт? Думаю, ніхто зараз не має відповіді на ці запитання. Зате зрозуміло, що з пошуком відповідей не можна тягнути до завершення війни.