By 
Програш польської “ПіС” і потенційний прихід до влади більш ліберальної “Громадянської коаліції” дали привід відкрити шампанське офіційному Києву. У деяких аспектах нова керівна коаліція може бути більш адекватним партнером для України, але в інших — гіршим, аніж “пісівці”.
Хоча керівна партія “Право і справедливість” набрала найбільше голосів — 35,38 %, за сумою електоральної підтримки опозиційні “Громадянська коаліція”, “Третій шлях” і “Лівиця” дістають шанс сформувати уряд. Поки що достеменно не відомо, чи нова владна коаліція буде створена саме в такому форматі, адже зараз тривають активні залаштункові торги, у яких перемогу може здобути будь-яка сторона.
Ще є сценарій, за яким владу знову отримає “ПіС”. Політолог Тарас Радь допускає, що “пісівці” можуть запропонувати “Третьому шляху”, який складається з двох партій — Польської селянської партії й “Польщі-2050”, привабливі умови коаліції чи посаду прем’єра. На відміну від “Лівиці” чи “Громадянської коаліції”, ця партія може розглядати такий варіант. Проте це буде одноразова коаліція, яка означатиме політичну смерть для тих, хто на неї погодиться, наголошує експерт.
За умови здобуття влади нова політична команда в складі “Громадянської коаліції”, “Третього шляху” та “Лівиці” може бути більш адекватною у відносинах з Україною, зокрема у сфері національно-історичної політики. Однак тема Волинської трагедії, яка насправді була досить маргінальною в Польщі ще десять років тому, завдяки “пісівцям” стала темою, яку нова влада не зможе ігнорувати. За роки правління “ПіС” занадто багато ялозили цю тему в медіа, системно поширювали, створювали спеціалізовані фільми та проводили масові заходи, тож навіть ліберальні демократи при владі будуть змушені враховувати громадські настрої.
“У польському суспільстві відбувся певний злам після 8 років «пісівської» політики. Зараз 70 % поляків переконані, що Волинська трагедія займає важливу складову в системі польської національної свідомості. За дві геноцидні постанови сейму голосували також депутати «Громадянської платформи» та «Третього шляху». У польському суспільстві є певний консенсус щодо цього, і відіграти цю ситуацію назад найближчими роками буде складно. Але в нової влади немає націєцентричної орієнтації. Окремі представники, звісно, нагнітатимуть історичну тему, але партійна чи урядова позиція точно не буде спекулювати на історичних питаннях з Україною. Між Україною та Польщею буде діалог, а не монолог, як раніше при владі «ПіС»”, — вважає Тарас Радь.
Очевидно, польська націоналістична істерія, що раптово для українців вибухнула у 2015–2016 роках на державному рівні, поступово піде на спад. У липні можливе загострення цієї теми, адже “пісівці” будуть і далі боротися за владу й не оминатимуть нагоди зіграти на національних почуттях поляків. Але є суттєва ймовірність, що ця тема тепер не циркулюватиме в Польщі цілий рік.
Можливі також зрушення й у “війні пам’ятників”, під час якої невідомі особи в Польщі зруйнували 18 монументів українцям. Зокрема, і пам’ятник загиблим від рук енкаведистів у Грушовичах, на якому були знищені прізвища українців. У разі адекватного відновлення польською стороною українських монументів можливі й зустрічні кроки України щодо ексгумації загиблих на нашій території поляків. Орієнтовані на європейську толерантність ліберальні демократи говоритимуть про порозуміння, примирення та компроміс з українцями, а не витягуватимуть на світ Божий антибандерівські закони через 80 років після подій Другої світової. Принаймні на одну гостру тему між країнами може стати менше.
Водночас у зерновій кризі ще рано ставити крапку, навіть якщо до влади прийде “Громадська коаліція”. Річ у тім, що ініціаторами найбільшого польсько-українського скандалу стали депутати від нинішньої опозиції. Саме Міхал Колодзейчик, лідер польської “Агроунії”, першим ініціював фермерську блокаду тракторами українського кордону. І лише через тиждень польський уряд вирішив підтримати протестувальників, щоб продемонструвати свою турботу про польське сільське господарство.
“Громадянській коаліції” було важливо відтягнути голоси селян від “ПіС”, тож Колодзейчику запропонували балотуватися депутатом до сейму від опозиції. Цей політик є прямим лобістом інтересів польських фермерів і не припинить спекулювати на темі “загрози української «агроімперії»”. Проте є надія, що Колодзейчика переконають вести цивілізованіший діалог, коли він стане членом керівної команди.
Зрештою, не слід забувати, що політики “Громадянської коаліції” не тільки не перешкоджали польському уряду обмежувати експорт українського зерна, але й підтримували таку ініціативу і просили Брюссель збільшити список товарів, на які поширюється ембарго.
Польська військова допомога українцям насправді потрібна не менше Польщі, аніж Україні. Усі провідні польські партії усвідомлюють, що Україна сьогодні є щитом Європи, а їхній спокій тримається на українських військових. Але якщо впаде Україна — завтра з Росією доведеться воювати полякам. І вони добре пам’ятають ті 3 тижні, які змогла протриматися Польща в Другій світовій. Тож нова коаліція також буде стояти за Україну. Але в аспекті військової допомоги Києву ця влада може виявитися гіршою, аніж “пісівці”.
Тарас Радь стверджує: “Якби в перші місяці війни при владі в Польщі були теперішні переможці виборів із «Громадянської коаліції», Україна мала б куди більші втрати. «Пісівці», на відміну від лібералів, сповідують політику національного егоїзму й далеко не завжди чекають схвалення з Брюсселя чи Вашингтона. Зараз вони також оглядатимуться на Захід і будуть зайвий раз перепитувати в Брюсселя чи Вашингтона, чи доречно їм передати Україні додаткове озброєння. Це забиратиме багато часу — від кількох місяців до пів року”.
Дійсно, саме лідер “ПіС” Ярослав Качинський прибув до Києва в березні 2022 року в умовах обстрілів і спроб оточення української столиці. Саме Польща першою відправила Україні понад три сотні танків радянського виробництва тоді, коли інші європейські партнери не наважувалися на постачання чогось більшого, аніж піхотне озброєння. Без згоди Берліна Польща передала перші “Леопарди”, порушивши зобов’язання, але прискоривши рішення про постачання західних танків.
Україна може здобути історичний шанс почати відносини з Польщею з умовно чистого аркуша, списавши непорозуміння на дії минулої польської влади. Проте якими будуть ці відносини, особливо в умовах потенційного вступу в ЄС, залежатиме від професіоналізму та мудрості української влади.
