By 
Коли на вас нападає значно сильніший противник, варіантів у вас небагато: підкоритися або битися. Коли вашим ворогом є півторамільярдна КНР, дилема ускладнюється, адже 20-мільйонний Тайвань не має шансів перемогти в такому нерівному протистоянні. Проте воля до життя не дозволяє добровільно класти голову в пащу хижака. А в битві інколи важливо не так перемогти, як відбити у ворога бажання нападати.
У 2020 році КНР прибрала слово “мирний” з офіційних урядових документів у планах повернення Тайваню. Аналітики вважають, що наразі Пекін прораховує вигоди та втрати, які дасть йому військовий конфлікт із Тайванем. Сі Цзіньпін вибирає між економічними санкціями, безробіттям населення, кризою економіки та лаврами лідера-переможця, який увійде в історію і тріумфальною війною відверне увагу громадян від економічних провалів. Як свідчить історія, диктатори завжди вибирали останнє. Обидві сторони розуміють, що мирний “гонконгівський сценарій” входження до складу Китаю з Тайванем не пройде, тож війна залишається останнім аргументом амбіцій китайських комуністів.
А що скажуть США?
Упродовж тривалого часу США ухилялися від прямої відповіді щодо американської реакції на загрозу Тайваню, однак під час токійського саміту QUAD (США, Австралія, Індія та Японія) крига скресла. Байден заявив про готовність використати американські війська для захисту Тайваню, якщо Китай нападе на острів.
Аналітики зазначають, що в Білому домі почали усвідомлювати, що агресора зупиняє лише сила та американська безпекова парасоля. А беззахисність потенційної жертви є тільки запрошенням до нападу, як це підтвердила агресія проти України у 2022 році. Начебто Вашингтон не хоче повторювати корейську помилку, коли на тлі комуністичних погроз Південній Кореї в 1950 році американські політики заявили, що не мають перед країною зобов’язань, і вже через кілька місяців це спровокувало Корейську війну.
Штати також розуміють: якщо вони дозволять Пекіну окупувати Тайвань, то втратять лідерство в Азії й зруйнують оборонні коаліції з Індією, Японією, Австралією. А умови в регіоні диктуватиме Китай. До того ж окупація Тайваню, який є світовим лідером у виробництві чипів (64 % світового обсягу), призведе до втрат світової економіки на 490 млрд доларів.
Очільник Мобільного командування ВПС США генерал Майк Мініхан вважає, що війна між Китаєм і США може початися вже у 2025 році. “Сі забезпечив собі третій термін і скликав військову раду в жовтні 2022 року. Президентські вибори на Тайвані відбудуться у 2024 році й дадуть Сі привід. Президентські вибори в США відбудуться у 2024 році й дадуть Сі розгублену Америку. Команда, причина й можливість Сі — усе це націлене на 2025 рік”, — зауважує генерал.
Тотальна оборона
Тайвань активно готується до відбиття китайського повномасштабного вторгнення і розробляє стратегію, яка мала б стримати ворога ще на етапі планування. Російсько-українська війна є справжньою інструкцією для тайванської армії щодо опору величезній імперії.
Цивільні ж хочуть сподіватися на краще: 63 % жителів Тайваню гадають, що Пекін не буде використовувати військову силу для об’єднання. Приблизно 25 % виборців і політиків острова вважають за краще піти на компроміс і об’єднатися з КНР. Для порівняння: в Україні перед російським вторгненням і пацифістів, і москвофілів було ще більше.
У політичному аспекті Тайвань домовився про військову підтримку не лише зі США, але й із регіональними противниками Китаю, зокрема з Японією. В економічній сфері Тайвань диверсифікував постачання своїх чипів до розвинутих країн, підвищивши їхню залежність від себе. Також Тайбей виявив агентів, які шпигували на користь КНР.
З 2022 року американські радники та інструктори посилено тренують тайванську армію. Союзники розробляють стратегію, за якою краще оснащені американською зброєю військові Тайваню зможуть завдати асиметричної шкоди китайським військам, що наступають. Тайбей активно вивчає досвід України у формуванні батальйонів тероборони й надає величезну увагу ракетам великої дальності та безпілотникам, які стали вирішальними у війні XXI століття. Обов’язкову військову службу продовжили із 4 місяців до 1 року. У 2022 році кількість тайванських резервістів становила 2 млн 310 тис. осіб. Влада перевіряє придатність бомбосховищ і оновлює знаки та застосунки, щоб полегшити їх пошук.
Перед союзниками стоїть непросте завдання: як стримати багатомільйонну китайську орду, яка одного дня сотнями кораблів і літаків та тисячами ракет і безпілотників може рухнути на острів? Тайванці мусять знайти спосіб цьому протидіяти та зберегти свободу.
Тайвань зміцнив флот, розвинув арсенал ракетних фрегатів і катерів, які здатні потопити в Тайванській протоці великі китайські десантні кораблі разом зі силами вторгнення і зірвати їхнє висадження на острів.
На випадок авіанальотів і ракетних атак аеродромів Тайвань має обладнання швидкого ремонту злітно-посадкової смуги та мобільні системи ремонту літаків. Щоб ворожі ракети не знищили авіацію, тайванці створили дві підземні авіабази. Одна з них — Чіашань — розташована у видовбаній горі й може захистити 200 винищувачів, а підземна авіабаза Чіххан призначена для 80 літаків. Частина зенітно-ракетних батарей також розташована в підземних шахтах.
Якщо раніше тайванці вважали, що зможуть протриматися до підходу союзників місяць, то вже у 2021 році міністр оборони Тайваню зазначив, що у війні вони “будуть складати китайцям компанію стільки днів, скільки вони захочуть битися”.
Удар відплати
Тайванська стратегія передбачає, що КНР передумає нападати. Але в разі вторгнення Тайвань планує завдати ударів по критичній інфраструктурі КНР, зокрема по найбільшій у світі греблі китайської гідроелектростанції “Три ущелини”, яка стримує 39,3 км³ води. Якщо все це хлине в долину річки Янцзи — КНР чекає катастрофа. Руйнування лише цієї греблі затопить величезні простори та фінансово-промислові центри Нанкін, Шанхай і Ухань. Катастрофа вплине на 360 млн жителів і знищить дві третини рисових полів.
З огляду на те, що критично важлива гребля розташована за 1200 км від Тайваню, Тайбей подвоїв виробництво крилатих антибункерних ракет, які мали б її зруйнувати. Китай пильно охороняє район греблі та концентрує навколо неї ППО та ПРО, проте військові експерти передбачають здатність тайванських надзвукових ракет подолати китайську ПРО.
Серед імовірних планів Пекіна — превентивно спустити воду з греблі, щоб позбавити тайванців такого козиря. Рятувати країну від ворога шляхом її знищення — не вперше для Китаю. У 1938 році китайці вже зупиняли японських окупантів руйнуванням однієї з великих гребель і водночас убили пів мільйона своїх громадян, які померли від утоплення, інфекцій і голоду.
Загроза удару по ахіллесовій п’яті китайської економіки є тайванською зброєю стримування, яка мала б застерегти КНР від руйнівних наслідків. Китай може заплатити високу ціну за вторгнення. Пекін у відповідь на цю катастрофу може знищити Тайвань ядерним ударом, проте тоді США точно не залишаться осторонь конфлікту.
Що вибере Сі?
Пекін вважає приєднання Тайваню цивілізаційною необхідністю і готується зробити це силовим шляхом, але водночас усвідомлює, що Тайвань є міцним горішком і добре озброєний. А невдале вторгнення спровокує нестабільність всередині КНР і може обернутися кризою комуністичного режиму.
Тому Пекін не проти поторгуватися з Вашингтоном, обмінюючи мир на поступки, як-от скасування тарифів на китайську продукцію чи санкцій проти технологічних компаній КНР. США можуть постати перед вибором: розширення китайської економічної експансії або війна з Китаєм.
Якщо запалає на Тайвані, Україні, якій тоді бракуватиме американської допомоги, також варто чимало повчитися в Тайваню: від захисту аеродромів до пошуку критичних слабких місць на території РФ.
