By 
Чи ви колись чули про синдром Капгра? Ця хвороба, відома також як маячня Капгра, полягає в невпізнаванні або помилковому впізнаванні (misidentification delusion) об’єктів чи людей. Припустимо, що ви прийшли до себе додому, й усе вам здається там знайомим за формою, але переслідує відчуття, що сутність дому змінили – ніби у фільмі “Матриця”. Форма нібито є, але за нею ілюзія, міраж, якась підміна. Ось це і є синдром Капгра.
Насправді це серйозний психічний розлад. Він спонукає хворого вважати, що близьку йому людину (або хатню тварину) було замінено ідентичним на вигляд самозванцем. Ви бачите свою матір чи дружину, але певні на сто відсотків, що це “підробка”. Чи навпаки – можете в незнайомих людях упізнавати своїх родичів чи близьких. Окрім цього, хвора людина може стверджувати, що погані вчинки здійснила не вона, а її двійник. Вчені лише здогадуються про реальні причини цієї хвороби, яка класифікується як маревний синдром помилкової ідентифікації, себто це маячня й ілюзорне переконання, що означає помилкову ідентифікацію людей, місць чи об’єктів. Одне з можливих пояснень твердить, що в мозку людини розривається зв’язок між формами і смислами: між тим, що бачать очі, і тим, що продукує свідомість. Чи це взагалі можливо? Низка духовних практик, яку придумали люди, свідчить, що ефект синдрому Капгра можна навіть досягнути без захворювання чи дефектів психіки й мозку.
У буддизмі, наприклад, є поняття пустоти чи порожнечі. Ця концепція дещо суголосна переконанню буддистів про відсутність душі (самості), англійською це звучить як “not self”. Пустота свідчить, що форми, які нас оточують, не мають внутрішніх і сутнісних смислів. Немає особливої “деревності” в дерев, як і немає спеціальної “людськості” в людей, є лише дерева й люди. Але еволюційно склалося так, що наше мислення віддає перевагу сприйняттю зовнішнього світу через метафори. Ми переконані, що людина складається із форми й наповнення – тобто є тіло й душа, як комп’ютер, який складається із коробки (механізму) і програми, що робить механіку чи форму функціональною. У такому мисленні всі об’єкти зовнішнього світу, щоби бути побаченими, мають набувати особливих рис, якогось смислу. Іншими словами, я не побачу дерево, якщо не складу собі в голові поняття “деревності”, не зрозумію, що переді мною будинок, якщо не маю концепції “дому” тощо. Це ми, люди, вносимо смисли у світ, і ми страждаємо, коли ці смисли втрачаються.
Саме тому синдром Капгра вважається хворобою. Бо для здорової людини кожна форма зовнішнього світу чи людина, яку вона знає, пов’язані з певною історією, яку вона конструює власним мисленням. Коли зв’язок між цією формою і мисленнєвими конструкціями чомусь переривається, то людина отримує страшне відчуття пустоти – форму впізнає, а її наповнення – ні. Це біда!
Це захворювання показує нам, як працює свідомість людини. Наші рецептори (наприклад – очі) впізнають інформацію ззовні, почуття кажуть, чи ця інформація є позитивною чи негативною, а свідомість “підтягує” до цієї інформації певні історії, які ми можемо назвати ментальними конструкціями. От ішов я Львовом і побачив свого сина – я посміхнувся. Це значить, що я впізнав у формі цієї людини ментальну конструкцію любові, яка опосередкована певними емоціями. А коли я зустрів екс-кандидата в мери, то трохи засумував, бо його форма викликала у мене думки про корупцію і людей з оточення колишнього президента. І так до нескінченності.
Єдине, що тішить – мислення можна тренувати, і для цього не обов’язково молитися чи медитувати. Американські вчені, які вивчають, як працює людський мозок і мислення, запропонували механізм ментального тренування. Англійською його позначають через акронім R.A.I.N. Кожна літера цього акроніму відповідає певній вправі: R – recognize (впізнати, побачити), A – allow (дозволити), I – investigate (вивчити, дослідити), N – non-identification (неідентифікація).
Що ж передбачає це ментальне тренування? Я називаю це медитацією без медитації, себто усвідомленим вправлянням мислення, але без напруги. Перший крок тренування говорить: якщо у вас є певна проблемна історія, то треба її прийняти чи просто дозволити їй бути. Проблему треба побачити – recognize, інакше вона залишатиметься невидимою і буде вами керувати. А після цього її треба прийняти. Наприклад, вас переслідує страх, що у поточному місяці вам може не вистачити грошей, аби заплатити за газ за новими тарифами. Але ви не відганяєте це страх, ви його приймаєте. Так, мені тривожно, але я не буду боротися з цим почуттям, натомість я спробую усвідомити, з чого мій страх складається.
Тут розпочинається наступний крок ментальної вправи – вивчення. Ви начебто ставите цей страх перед собою і розглядаєте, як у кіно: з чого він складається, що він творить у вас у голові. Може, тоді легше буде усвідомити, що ви щойно накричали на свого сусіда саме через цей прикрий страх. Можливо, на цьому етапі вас заполонять думки про погану державу, про президента, про “Львівгаз” і навіть про Ілона Маска. Чому ні? Втечею від думок про газ може стати ілюзія переходу на електроопалювання, а там, де електрика, – відразу з’являється “аватарка” Маска.
Уважне розглядання свого страху, спричиненого цінами на газ, може викликати у вас іншу хмару асоціацій. Ви згадаєте Маркса і Леніна та врешті усвідомите, що є заручником українського олігархату, який вами править і вас, просту людину, обкрадає. Ви ж у курсі, що обласні газові компанії давно не належать народу? Ну, якщо не в курсі – то ваш внутрішній аналіз страху може наштовхнути вас на улюблені думки про те, що Путін – ху#ло, а європейці – козли. Емоція страху вмикає стільки ментальних конструкцій у голові, що вивчення того, як ви мислите, може перетворитися на захоплюючий детектив. Останнім етапом нашої “медитації без медитації” є неідентифікація. Які б думки, що їх спонукав ваш страх через газ, не роїлися б у вашій голові, намагайтеся від них відступитися. Можете уявити, що це не ваші думки, а сусіда в трамваї чи перехожого. Загадайте про синдром Капгра і ви усвідомите, що газ і смисл – це різні феномени, і у цей момент до вас прийде мудрість. Як казав покійний пан Юрко з Косова: “То все пусте”, і я думаю, він мав рацію!
