By 
Росія продовжує агресію проти України, знищуючи міста й села, вбиваючи мирне населення та називаючи все це “спеціальною військовою операцією” з порятунку українців від бандерофашистів. Проте основною метою Російської Федерації є воскресіння імперії. Володимир Путін вважає розпад Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою XX століття, тому докладає максимум зусиль, щоб відродити країну в орієнтовних межах СРСР. Тож захоплення України, її “демілітаризація” та “денацифікація” є одними з основних завдань Кремля, оскільки, як зазначав Збігнєв Бжезінський, без України Росія не зможе відродитися як імперія.
Для обґрунтування своєї місії збирача слов’янських і православних земельРФ використовує низку ідеологічних доктрин. Однією із головних є ідеологема “русского мира”. Вона була розроблена на межі 1990-2000-х років і базується на трьох засадах: православ’ї, слов’янстві та активній популяризації російської мови й культури. За словами В. Путіна, “русский мир” є всюди, де звучить російська мова. Тож і однією з причин вторгнення в Україну був “захист російськомовного населення”. Це чергова маніпуляція Кремля, оскільки в Україні ніхто й ніколи не переслідував російськомовне населення. Натомість сьогодні окупанти найбільше руйнують саме російськомовні міста: Маріуполь, Харків, Одесу, Миколаїв тощо.
Концепт російського православ’я поширюєпатріарх Кирило, який до війни неодноразово бував в Україні й проповідував єдність трьох братніх православних народів: російського, білоруського та українського. Проте провідну роль тут відігравав, звичайно, російський народ. Місію Кирила активно підтримувала УПЦ МП, яка навіть в умовах російської агресії прославляє патріарха. Кирило відкрито підтримує війну, називаючи її “визволенням братського народу”. У своїй брехні він навіть дійшов до того, що почав говорити, нібито Росія – це велика, могутня й мирна країна, яка ніколи й ні на кого не нападала, а лише захищала свої межі. Тобто, за його міркуваннями, Україна й Білорусь – це не незалежні держави, а лише межі Росії. Кирило також подарував Росгвардії ікону, благословляючи солдатів на вбивства в Україні.
На думку провідних православних богословів, патріарха Кирила вже не можна називати християнським діячем, оскільки він проповідує єресь етнофілетизму, тобто ставить етнічний чи національний чинник над християнським універсалізмом, порушуючи релігійні норми та заповіді. Саме тому вони пропонують розглянути дії патріарха на церковному суді Пентархії – зібранні п’яти древніх патріархатів. Крім того, ЄС також ввів санкції проти Кирила як одного із головних прихильників Путіна.
Ще одна потужна ідеологічна доктрина, яку активно використовує Путін, – це “победоносие” (критики називають її “победобесие”). У межах цієї доктрини російські пропагандисти популяризують визначальну роль російського народу в перемозі над гітлерівським нацизмом у Другій світовій війні. Тому щороку 9 травня кремлівська влада проводить грандіозні військові паради, де у всій красі має представлятися “непереможна російська армія”. Проте Збройні сили України повністю розвіяли цей міф, успішно знищуючи російських солдатів і техніку. Цьогоріч парад уже не був таким масштабним. Не було ні потужної техніки, адже вона, розбита, залишилася ржавіти на українських полях, ні іноземних представників, ні союзників із ОДКБ, що дуже обурило деяких російських пропагандистів. Вони навіть почали називати учасників організації зрадниками і погрожували їм розплатою.
Поширюючи міф про 9 травня, росіяни повністю ігнорують внесок у перемогу інших народів СРСР, особливо українського й білоруського, які найбільше постраждали в Другій світовій. У цьому контексті український парламент заявив про неприпустимість того, що РФ монополізує перемогу, адже вона є спільною для всіх народів СРСР і західного світу. Крім того, Росія не хоче згадувати про пакт Молотова – Ріббентропа, за яким гітлерівська Німеччина та СРСР фактично розділили Європу за сферами впливу. Не говорить Кремль і про ленд-ліз, завдяки якому Радянський Союз отримував від США сировину, продовольство, військову техніку, різноманітне обладнання тощо. Без цього перемога СРСР була б просто неможливою. Особливо намагається Росія забути цей факт сьогодні, коли Сенат США підтвердив запровадження ленд-лізу для України. Відповідний документ президент Америки Джо Байден підписав саме 9 травня.
Усі ці ідеології сьогодні об’єднуються під єдиним поняттям “рашизм”, що означає віру у винятковість і зверхність російської нації з одночасним намаганням принизити інші народи, зокрема українців, яким російські політики не дають права на самостійне існування. На думку В. Путіна, нашої нації взагалі немає як окремої спільноти, це частина “великого російського народу”. Ця доктрина також схвалює право Росії на застосування сили проти будь-кого, хто не погоджується з ідеями, які пропагує кремлівська верхівка.
Водночас замовчуються недоліки, які є в сучасній РФ, як-от масове зубожіння російського народу. Особливо поширена ця проблема в далеких регіонах, де служба в армії є майже єдиним варіантом вибитися в люди й забезпечити мінімальний добробут. Звідси й мародерство окупантів в Україні: рівень життя росіян такий низький, що вони готові красти навіть найменші дрібниці, щоб потім надіслати все це своїм родинам.
Ідея про “велич Росії” так глибоко вбита в мізки пересічних росіян, що вони ладні страждати, але не втрачати ілюзії цієї величі. Сучасний рашизм дуже схожий на німецький нацизм, оскільки також виправдовує геноцид інших народів і створення концентраційних таборів, які росіяни називають “фільтраційними”, підтримує масові вбивства мирного населення. Щодо останнього пункту, то росіяни набагато перевершили гітлерівських нацистів, оскільки за досить короткий період вбили тисячі цивільних українців.
За даними історика О. Палія, за часів гітлерівської окупації в Ірпені було розстріляно 10 осіб, натомість росіяни лише за місяць закатували приблизно 300 осіб. У Маріуполі нацисти за два роки вбили 10 тисяч мирних мешканців, а рашисти за два місяці – 30 тисяч. І це лише приблизні цифри, оскільки ніхто не може сказати, скільки людей ще залишаються під завалами. Тобто рашисти набагато більші варвари й військові злочинці, ніж німецькі окупанти.
Сьогодні Україна за підтримки провідних демократичних країн, що нарешті зрозуміли, яку загрозу несе світу російська чума, успішно протистоїть рашистським ордам і найближчими місяцями зможе відкинути варварів за свої кордони. Але поки російські імперські настрої житимуть, не варто втрачати пильності. Найкращий варіант – це повний розпад Росії під контролем передових країн світу.
