By Верховна Рада України прийняла закон про функціонування української мови як державної. «Русский мир» з цього приводу здійняв страшенний ґвалт. Російські новинарі повідомили, що за зухвале ставлення до української мови будуть саджати на три роки. Закон називають мало не початком геноциду російськомовного населення. Але що ж у цьому документі є насправді?
Людина боїться невідомого. Така вже людська природа. І ще люди не люблять читати першоджерела, а вірять на слово іншим людям, які теж ті першоджерела не читають.
Якщо ж витратити час на прочитання трохи більше як півсотні сторінок, виявиться, що мовний закон не надто оригінальний. Подібні закони діють у багатьох країнах, цивілізованість яких ніхто не ставить під сумнів.
Починається він із заяви, яка страшенно лякає людей, що живуть в Україні і не хочуть знати української мови: українська мова є єдиною державною мовою в Україні. Річ, самі розумієте, раніше нечувана.
Більше того: «Публічне приниження чи зневажання української мови тягне за собою юридичні наслідки, встановлені законом за публічну наругу над державними символами України, і є підставою для притягнення до юридичної відповідальності, встановленої законом».
Це не три роки за ґратами, як лякають російські журналісти, але можна заплатити штраф і навіть загриміти під арешт на шість місяців.
У статті 2 закону, яка має назву «Сфера дії Закону», зазначено: «Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів».
Тобто на підставі цього закону ніхто не зможе вам заборонити молитись чи розмовляти наприклад на кухні будь-якою мовою світу.
То які ж основні завдання закону?
«Забезпечення розвитку української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам’яті та забезпечення її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації».
Українську доведеться знати всім, хто хоче отримати українське громадянство. Щоправда, є виключення: «Особи, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних силах України та нагороджені державною нагородою, і особи, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, мають право на набуття громадянства України без засвідчення рівня володіння державною мовою. Такі особи зобов’язані опанувати державну мову на рівні, визначеному законодавством, упродовж одного року з дня набуття громадянства».
Для всіх охочих вивчити мову держава організує спеціальні курси.
Зрештою, якщо хтось проживає в Україні та не знає української мови, громадянства його на цій підставі не позбавлять, але займати відповідальні посади така особа не зможе.
Буде введена так звана шкала рівнів володіння державною мовою: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С. Такі сертифікати можна отримати, здавши екзамен. Якщо ж екзамен провалений, то його можна здати повторно через чотири місяці. Всі державні чиновники обов’язково повинні мати сертифікат. У законі, втім, не вказано, якого рівня достатньо, щоб бути держслужбовцем чи депутатом. Який рівень знання мови повинен бути, наприклад, у Президента?
Завдяки прийнятому закону дещо ускладниться життя ЗМІ, тих, хто займається рекламою, виробляє чи демонструє кіно, продає книжки.
Сумарна кількість сеансів демонстрування фільмів мовою оригіналу, відмінною від державної, не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості сеансів на місяць.Лише у межах кінофестивалів, що проводяться в Україні за погодженням з центральним органом виконавчої влади, допускається показ фільмів мовою оригіналу, але із субтитрами державною мовою.
Телерадіоорганізації здійснюють мовлення державною мовою. Частка мовлення державною мовою повинна становити не менш як 90% загальної тривалості передач та/або фільмів у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.
Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою.
Друкувати іноземною мовою можна лише випустивши такий самий тираж українською. Винятком є лише видання, яке завжди видавалося і продовжує видаватись лише однією з корінних мов народів України або офіційною мовою Європейського Союзу (російська до таких мов, як відомо, не належить). Деякий виняток є для наукових видань.
Важче стане видавцям книг, які видавали книги із розрахунком лише на російськомовних українців. «Видавець, внесений до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ним упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань».
Книгарні також будуть зобов’язані продавати україномовні книжки: «Частка книжкових видань державною мовою у загальній кількості назв книжкових видань, наявних у продажу в кожній книгарні або іншому закладі, що здійснює книгорозповсюдження, має становити не менше 50 відсотків. Тобто тепер не можна буде торгувати лише книжками закупленими у Росії. Доведеться брати на реалізацію книжки українських видавництв, що теж посприяє розвитку українського книгодруку.
Зачіпає закон й Інтернет: якщо в ЗМІ є сайт іноземною мовою, треба буде зробити українську версію, яка буде не меншою за обсягом розміщеної інформації. Українська версія має запускатись за замовчуванням.
Українською має стати реклама. Щоправда, у рекламному бізнесі є деякі нюанси. От наприклад: «У друкованих засобах масової інформації, що видаються однією з офіційних мов Європейського Союзу, допускається розміщення реклами тією мовою, якою видається такий друкований засіб масової інформації».
Обслуговування клієнтів у закладах харчування має вестися українською і лише на прохання клієнта обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін. Точно така ж норма діє й у сфері охорони здоров’я.
Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп).
За дотриманням усіх цих правил буде слідкувати «Національна комісія зі стандартів державної мови». До порушників будуть застосовуватись штрафи від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів. Тобто від 3400 до 8500 грн.
Якщо ж правопорушення скоєно повторно впродовж року, штраф збільшиться: від 8500 до 11900.
На жаль, не прописано, що ж робити, якщо суб’єкт систематично, більше ніж два рази на рік порушує закон і заплативши штрафи не виправляється.
Наприклад, кінотеатр демонструє фільми російською. 20 тис грн відкупного на рік для нього не такі вже великі гроші. Або ЗМІ, яке фінансується з Росії? Як можна буде на нього впливати, якщо його керівництво буде платити всі штрафи?
Можливо, у таких випадках це можна буде вважати наругою над державною мовою і, відповідно, застосовувати пункти, озвучені на початку закону?
Наразі на це немає відповіді.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
