By Як і багато інших дітей, Сью Смрекар мріяла, що одного дня вона вирушить у космос. Однак, вона не стала астронавткою, а – планетарною геофізичкою в Jet Propulsion Laboratory при NASA, де займається роботами, що досліджують інші планети, ніж Земля. Можливо таким було призначення: адже її батько походить з села в Пенсильванії, що носить назву Венус – пише Робін Джордж Ендрюс в журналі Scientific American.
І цілком відповідно, що першою місією, над якою працювала Смрекар, став висланий NASA орбітер Wenus Magellan. Він був запущений у 1989 році і оснащений радарною системою, яка заглядала під густі хмари планети, щоб вперше опрацювати мапу всієї поверхні. Смрекар пригадує, як вона оглядала перші радарні образи, що показували дивний світ, вкритий кратерами, чисельними вулканами і хвилястими рівнинами затвердлої на сталь лави. Дані з Magellan ще більше привернули увагу до однієї з найбільших нерозв’язаних проблем планетології: що спричинило, що Венера – друга планета від Сонце, з огляду на величину і хімічний склад дуже близька до Землі – стала настільки неподібною до нашого глобусу, такою апокаліптичною? Чому ці дві сусідні планети мають дивовижно відмінні історії?
Діяльність Magellan завершилась у 1994 році. Це була остання місія NASA, що досліджувала Венеру. Коли Смрекар і її колеги починали змагатися із свіжо відкритими таємницями цього небесного тіла, публічна уява була захоплена сенсаційними твердженнями про життя на Марсі. Сьогодні, на чверть століття пізніше, значна частина світової спільноти планетологів все ще займається безплідними пошуками марсіанського життя. Увесь цей час Венера – кислотне, дуже гаряче, сухе й, імовірно, позбавлене життя пустирище – залишалася в тіні.
Зворотнього пункту було досягнуто у червні цього року, коли NASA оголосила про вибір нових міжпланетних місій в рамках дослідницької програми Discovery (Відкриття). Агентство розглядало чотири зонди: один, котрий мав відвідати «місяць» Нептуна, другий, скерований до «місяця» Юпітера, а також два, названі DAVINCI+ i VERITAS – незалежні проекти, що мали на меті повернення на Венеру.
Смрекар, яка керує науковою програмою VERITAS, перед оголошенням результатів говорила, що «всі прагнуть, аби прокляття з Венери було знято». Разом зі своїми колегами вона мала надію, що NASA засвітить зелене світло для однієї місії на Венеру. Та до її великого здивування космічна агенція прийняла як VERITAS, такi DAVINCI+. Дві взаємодоповнювальні місії мають на меті дослідження колишніх можливостей розвитку життя на планеті. Вперше за три десятиліття NASA відважилась повернутися на Венеру – і то не раз, а два рази.
І це ще не всі добрі новини. Щойно тиждень після довгоочікуваного рішення NASA, Європейська Космічна Агенція оголосила, що до американських зондів EnVision вона додасть орбітер, який повинен буде провадити наукові дослідження вибраних ділянок планети. Розпочався венеріанський ренесанс.
