By Для кухаря звуки, що супроводжують споживання приготованих ним страв, такі як жування, хрупання, ковтання, найімовірніше є виразом найвищої похвали. Для іншої ж особи, яка страждає певним різновидом мізофонії, ці самі звуки можуть стати справжнім знаряддям тортур. Сканування мозку допомагає науковцям з’ясувати причини цього явища – пише Крістіан Джеліц у часописі Scientific American.
Особи, що страждають від мізофонії, коли чують певні звуки, які називають визволителями, відчувають сильний дискомфорт, злість, а навіть і огиду. Такий ефект може викликати, наприклад, жування, ковтання, сьорбання, відхаркування, кашляння і навіть голосне дихання. Раніше вчені пояснювали цей факт надто сильною реакцією мозку на певні звуки. Але нещодавно у Journal of Neuroscience було опубліковано результати досліджень, котрі вказують на зв’язок між мізофонією та посиленим «явищем віддзеркалення» у мозку: мова йде про неусвідомлену спробу наслідування руху губ, яка пов’язана з визволителем.
«Це перший за 25 років прорив у царині досліджень мізофонії» – підкреслює психолог Дженніфер Броут, котра керує International Misophonia Research Network і котра не брала участі у представлених дослідженнях.
Група дослідників з Newcastle University, якою керував невролог Сукбіндер Кумар, проаналізувала активність мозку в осіб, яких мучить мізофонія і яким вона не докучає, у тиші і підчас слухання різних звуків. Піддослідним відтворювали різні звуки, в тім числі і визволителі (наприклад, жування), відголоси, котрі зазвичай вважають неприємними (наприклад, крик дитини) та нейтральні шуми. Слухова кора мозку, що адаптує звуки, реагувала подібним чином у осіб з мізофонією, як і в інших. Однак, у піддослідних з мізофонією, як підчас тиші, такі і в процесі відтворювання звуків, було виявлено несподівано сильне стискання між слуховою корою та осередками кори руху, що контролюють м’язи лиця. Кумар виявив, що це поєднання ставало особливо активним в осіб із мізофонією, коли вони чули конкретні визволителі.
«Вже саме сприйняття звуків спричиняло сильніше збудження рухової кори. Це виглядало так, ніби піддослідні самі виконували дії, пов’язані з почутими звуками» – пояснює Кумар. Віддзеркалення до певної міри є типовою реакцією для більшості людей, які спостерігають за діями інших; та все ж дослідники досі не знають, чому надто інтенсивне віддзеркалення спричиняє таку сильну негативну реакцію, і надіються, що цю загадку вдасться з’ясувати підчас майбутніх досліджень. «Серед варіантів, котрі беруться до уваги, є відчуття втрати контролю, порушення особистого простору та перешкоджання поточним завданням і діяльності» – написали автори дослідження.
Фатіма Хуссейн, професорка науки про мову і слух з Університету Іллінойсу, котра не брала участі у згаданих дослідженнях, передбачає, що нове відкриття зможе допомогти в розробці терапії мізофонії, яка полягає на перенаправленні уваги пацієнтів з подразливих звуків на опанування небажаних механічних реакцій. Вона припускає, що такі дії повинні ослабити стискання між руховою та слуховою корою.
