Чарівні слова

В англійській мові є чудове слово clinging, що можна перекласти як “чіплятися за щось”. Наприклад, ви курите і, хоч розумієте, що це шкідливо для вашого здоров’я, однаково вперто чіпляєтеся за бажання і звичку курити. Власне, це не залежність від сигарети, а наче дія реп’яха, суцвіття, що має численні колючки й здатне чіплятися до одягу людей чи хутра тварин. Ви колись пробували витягнути реп’яхи із шерсті собаки? Отож! Я, до речі, пробував — це точно не залежність, бо моя собака нейтрально ставиться до реп’яха, а от відділяв я їх від своєї “скатінки” лише із кавалками шерсті.

Метафорично про clinging можна думати як про звичку, яка вам не приносить задоволення, але покинути чи відірвати від себе яку можна хіба зі шматками вас самого. До речі, мій приятель, який лікує залежності, каже, що їх неможливо позбутися, вони просто “перемикаються” на щось інше й чекають на момент, коли можуть вам знову знадобитися. Я от перестав курити, коли народився мій старший син, і дуже пишався тим, що я не кидав, не практикував колективні терапії, не їв таблетки й не просив допомоги в “чарівників”. Я просто зрозумів, що не треба курити, і перестав. І не курив 17 років, не думав про це, не страждав. Аж ось торік цигарки повернулися. Тепер я “наскоками” можу викурити дуже багато, відчуваю сором і безсилля, але нічого не можу із собою зробити.

Слово clinging часто використовують у буддистських текстах. Звичайно, я не про палійські чи санскритські тексти, а радше про їх переклади англійською. Кажуть, що оригінальне слово “упадана”(відразу в голову лізе наше “занепад”) позначало паливо, матеріальну причину, субстрат, який є джерелом і засобом підтримання активного процесу. Себто, щоб горів вогник моїх цигарок, потрібне паливо, і цим паливом є моє чіпляння за щось, що мені не потрібне, але позбутися чого дуже важко. Вважають, що ці чіпляння-упадани діють цілими пучками, агрегатами, прикладом чого можуть бути почуття чи навіть свідомість. Але є ще один термін — “танга”, який буквально означає “причепитися до чогось, дістати ефект реп’яха, бути спраглим”. Так, ви не помилилися: те, що перекладають англійським clinging, має в буддистів складнішу природу й позначає два поняття — “танга” та “упадана”. Перше — це чіплятися за потребу, наприклад потребу їсти (щось базове, про що ви не думаєте, а що лише робите), а друге — це чіплятися за потребу їсти м’ясо (тут ви вже рефлексуєте, вибираєте щось), себто “чіплялка” ускладнюється, реп’ях розростається. І щоб позбутися всього цього, вам треба спочатку нейтралізувати упадану (перестати жерти м’ясо). І згодом, можливо, ви взагалі перестанете хотіти їсти.

А ось ще одне чарівне слово — craving, щось на кшталт “дуже хотіти”, “нестримне бажання”. Про це багато роздумували Фройд і Лакан, але вони більше говорили чи писали про desire як про бажання, психічну силу, яка штовхає людину до діяльності. Ось це craving, нестримне бажання, і є причиною всіх страждань, з якими стикається на своєму життєвому шляху людина. Дуже чогось хочеш — проблема, але коли дуже чогось не хочеш — теж проблема. Себто коли я не можу без сексу, то це craving, але коли дуже від цього тікаю — то це теж craving. І все це може привести вас до clinging, коли бажання чогось чи уникання чогось буде керувати вами, а не ви ним. Звичайно, проблема не в самому бажанні (є навіть різновиди депресії, коли людина не має бажань і страждає від цього), а в його крайнощах. Одним словом, треба шукати середину.

А ще є чудне слово longing — тужити за чимось, чого вам дуже хочеться, бажати цього і страждати… Такі стани часто залежать від фантазій, планів чи думання про об’єкт бажання. Дослідники часто сперечаються про те, чи духовні особи “пробуджуються”, чи вони “просвітлюються”, бо за цими словами стоять відмінні практики й досвіди. І чи таке просвітлення є наслідком звільнення від реп’яха прив’язаностей?

Один досвідчений буддист, який усе життя практикує різні форми медитації й видав низку книжок про це, розповів історію свого пробудження (чи навіть часткового просвітлення). З дитинства в нього були безпричинні приступи страху, себто, напевно, причини якісь були, але він не міг із ними розібратися, не вдавалося розплутати клубок залежності. З роками він збудував цілу систему власних уявлень, чим є його страх. Можна сказати, що в його голові бурлив любовний роман із певною сутністю, яка заважала чоловікові жити спокійним життям. Згодом він навчився уважно спостерігати свій страх, розбирати його на частини, міг його проживати та споглядати одночасно. Багато людей не вміють цього робити. І, коли на них насувається тривога чи щось подібне, вони реагують, стають агресивними або сумними — як собаки, які лякаються грому. Бути тут і тепер із власним переживанням і одночасно не втопитися в ньому, спостерігати його й навіть аналізувати — це велике мистецтво.

Проте цей чоловік не звільнився від приступів страху. Вони дали йому спокій, коли одного разу він усвідомив, що, можливо, ці почуття та емоції залишаться з ним назавжди й що це нормально! Він прийняв ситуацію, що страх і тривога можуть залишитися, з ними марно боротися… і в цей момент, вони його покинули. Це не означає, що вони не поверталися, але це вже була зовсім інша історія.

Як бачите, слова формують і описують цілий всесвіт залежностей та бажань, що їх ми постійно й наново проживаємо. Частина із цих слів йде до нас із глибокої давнини, часом їм по 2,5–3 тис. років. Залежності, які вони описують, можуть бути як культурними, так і цілком особистими, себто я можу страждати від того, що куріння до мене повернулося, і від того, що ракети знищили зерносховище в Одеській області. І якщо в першому випадку здається, що контроль над реальністю вам доступний (бодай ви знаєте, що люди перестають курити назавжди!), то в другому — це малоймовірно. Для чого нам ці слова? Напевно, для того, щоб ми могли уважніше дивитися на світ, спостерігати. Розвиваючи усвідомленість, люди стають більш обізнаними про свої думки, почуття і відчуття. Це усвідомлення дає їм змогу розпізнавати craving та clinging, коли вони виникають, допомагає помітити та зрозумітимінливу й незадовільну природу всіх речей, зменшити свою прив’язаність до неї. Культивування любові, доброти й співчуття до себе та інших може допомогти пом’якшити зашморг craving і clinging. Це заохочує до мислення, яке не завдає шкоди й піклується про всіх істот. Тож йдіть на природу, щоб думати про бажання і залежності.