Чого чекати Україні на саміті НАТО у Вільнюсі?

Офіційний Київ сподівається отримати запрошення до НАТО на липневому саміті у Вільнюсі, однак західні партнери, найпевніше, можуть запропонувати нам альтернативу — “ізраїльську формулу безпеки”.

Обіцянка майбутнього після війни

Попри категоричні заяви Володимира Зеленського, західні політики здебільшого відкидають швидке приєднання України до НАТО. Схоже, на Заході наразі шукають проміжний варіант, який не втягуватиме Альянс у конфлікт із РФ і водночас гарантуватиме безпеку Україні. Нещодавно декілька західних топпосадовців визнали, що Україна стане членом НАТО, однак у багатонадійних заявах не прозвучало жодної конкретики, а майбутні можливості обмежені численними ризиками.

Зокрема, за даними CNN, Джо Байден прихильний до нинішньої позиції Альянсу, за якою Україна в кінцевому підсумку приєднається до НАТО. Про вступ України до об’єднання після війни заявляв і польський лідер Анджей Дуда. 15 червня Європарламент схвалив резолюцію на підтримку України, у якій закликав членів НАТО почати процес прийняття України до об’єднання після завершення війни. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг також заявив: “Ми надішлемо потужний сигнал підтримки та солідарності з Україною і переконаємо їх, що майбутнє України — у НАТО. Але Україна має пережити російську агресію і вийти з війни переможницею”.

Показово, що всі ці обіцянки членства стосуються майбутнього й обумовлені вимогами, виконання яких здебільшого залежить від зусиль Заходу та сприятливої геополітичної кон’юнктури, а не лише від дій ЗСУ. Адже як зміниться ситуація, якщо завтра Китай вирішить надати росіянам артилерію, авіацію та бронетехніку? Або якщо через нестачу озброєння, зокрема західних літаків, Україна не зможе виконати всіх бойових завдань? Або якщо перемога буде частковою й Україна не звільнить усі окуповані землі? Чи означає це, що тоді нас не приймуть до НАТО?

До того ж формулювання “після війни” надає можливість Москві самостійно вирішувати, коли це “після” для України настане. Збільшуючи чи зменшуючи частоту атак, Кремль отримує багаторічний важіль впливу на геополітичний суверенітет України. Якби Ізраїлю запропонували вступ до НАТО “після війни”, то, враховуючи реалії, це б означало дату навіть не в XXI столітті.

“Ізраїльська формула” замість НАТО

За даними ключових американських медіа, зокрема WSJ та NYT, на саміті у Вільнюсі Україні можуть запропонувати “ізраїльську модель безпеки” як альтернативу або відтермінування членства. Ця модель передбачає постачання американської зброї та розвідувальну допомогу, але без американського військового захисту. Головною метою такого варіанта буде демонстрація сигналу для Кремля, що Україна матиме постійну систему військових постачань і навчання ЗСУ, тож росіянам краще відмовитися від ідеї нового вторгнення.

Між США та Ізраїлем діє угода, яка передбачає постачання американського озброєння на багато мільярдів упродовж 10 років, але якщо на країну нападають — вона самостійно справляється з ворогом. Згідно з останньою угодою Вашингтон має надати союзнику військову допомогу на суму 38 млрд доларів у період із 2019 до 2028 року. Передбачене також спільне розроблення озброєнь. Американсько-ізраїльським проєктом є, зокрема, система ПРО “Залізний купол”.

Однак “ізраїльська формула” має чимало недоліків і слабких місць. По-перше, приклад Ізраїлю, який воює понад пів століття, засвідчує, що “ізраїльська формула” абсолютно не гарантує миру. “Лише у XXI сторіччі Ізраїль брав участь у п’яти військових конфліктах, його територія обстрілюється ракетами і є постійною мішенню для терористичних організацій. Завдання ж України — зняти екзистенційну загрозу, що йде від ядерної держави з фашистським режимом”, — констатує політолог Микола Давидюк. Крім цього, зауважує експерт, “ізраїльський сценарій” — це 38 млрд доларів на 10 років. Україна ж за пів року витратила на оборону 42 млрд доларів. 

По-друге, Україна, як ніхто інший, знає, що будь-який паперовий документ із запевненнями про постачання озброєнь може в якийсь момент перетворитися на ще один Будапештський меморандум. Нові вибори в кількох західних країнах і зміна ставлення до України здатні призвести до того, що навіть обіцяну зброю можуть у майбутньому не надати, посилаючись на її брак на складах чи неможливість безпечного доставлення. “Тому єдиною стовідсотковою гарантією безпеки й миру для України є 5 стаття Вашингтонського договору. А все інше — благі наміри наших друзів, які хочуть допомогти, але щоб це було не накладно”, — вважає президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар. “Ізраїль дійсно ні в чому не має відмови від США в тому, що стосується питань оборони, безпеки, військово-технічного співробітництва. Між Києвом та Вашингтоном наразі немає таких відносин”, — зауважує Гончар.

По-третє, Ізраїль має ядерну зброю і мовчазну згоду США на це, а Україна такими “козирями” не володіє. І противниками Ізраїлю є слабші або ж приблизно рівноцінні країни, як-от Іран, а Україна воює з імперією, яка має в кілька разів більший економічний та військовий потенціал і ще й найширший у світі ядерний арсенал.

Зрештою, Ізраїль стикається з іншим типом загроз, аніж Україна: його обстрілюють ракетами, зробленими в ліванському гаражі, а нас нищать надзвуковими “Калібрами”, “Кинджалами” та високоточною зброєю. “Ізраїльська формула” не передбачає ситуації, коли ворог за одну ніч може знищити кількома сотнями ракет усі аеродроми країни.

Синиця в руці

За словами багатьох західних політиків та експертів, Україні у Вільнюсі запропонують щось багатонадійне та пов’язане з Альянсом, але це точно буде не вступ у НАТО. Хоча й не заперечують, що черговий саміт Альянсу буде набагато конкретніший, аніж сумнозвісний Бухарестський 2008 року, і цього разу українці можуть побачити чіткіший шлях до членства. Наприклад, Польща хоче, щоб для української інтеграції до НАТО був встановлений графік і конкретні цілі, хоча й тільки після припинення війни.

Очікується, що на саміті у Вільнюсі оголосять створення Ради НАТО — Україна, завдяки якій Київ матиме змогу збирати засідання та звертатися до країн Альянсу із запитами про допомогу. Водночас додатковими гарантами безпеки України мають стати США, Великобританія, Франція та Німеччина.

Звісно, якщо нам наразі не запропонують членства в Альянсі, то напрацювання формули взаємодії з Україною — це краще, аніж нічого. На Україну у 2022 році напали, бо вона мала слабкий вигляд і “смішного” президента. Але напад на державу, яка має американську системну військову допомогу, позбавить Кремль ілюзій зменшення західної підтримки України й виграшу в затяжній війні.

Попри те, що Москва офіційно заявляє, що воює з НАТО, а російські топчиновники погрожують окупацією і ядерним бомбардуванням європейських столиць, Альянс вважає цю війну лише українською справою і сподівається на поразку Росії лише силами українських мобілізованих.

Наразі Захід може запропонувати Україні не мир, а меч. І ми всі сподіваємося, що він принесе мир.