By 
Захід дуже активно підтримує Україну в протистоянні з російським агресором, виділяючи суттєву фінансову й військову допомогу. Так, за даними канадського інтернет-ресурсу Visual Capitalist, ЄС займає перше місце за розміром наданої допомоги (вона становить 90 млрд доларів). США посіли другу сходинку, надавши нам 73 млрд (44 млрд пішли на військову допомогу, інші кошти — на гуманітарну підтримку). Німеччина займає третє місце (22 млрд доларів), Великобританія — четверте (15 млрд доларів), Норвегія — п’яте (8 млрд доларів). Ще 26 млрд доларів надали нам Японія, Канада, Польща, Нідерланди, Данія тощо.
Проте останнім часом на Заході починають виникати думки про те, що, можливо, потрібно щось змінювати в підтримці України, шукати якісь інші варіанти розв’язання ситуації, зокрема й через перемовини з Росією. Перспектива зменшення або навіть припинення західної допомоги дає нам підставу вважати, що Захід починає сумніватися в перемозі України, орієнтуючись на повільний український контрнаступ і потужну оборону Росії й не зважаючи на ритуалізоване твердження про тривалу підтримку до самого кінця. Тоді як путінська Росія заявляє про готовність вести війну безстроково й має ще вдосталь ресурсів для цього, останні заяви на Заході про необхідність можливого укладання миру (фактично коштом України) мають нерозсудливий, аморальний чи навіть зрадницький вигляд.
І на Заході сьогодні справді спостерігаються певні труднощі щодо допомоги Україні, зокрема не вдається виробити вдосталь озброєння і боєприпасів для постачання Києву. Росія, навпаки, розвиває своє військове виробництво та отримує підтримку союзників. Серед них, наприклад, Іран, Північна Корея і, можливо, Китай, який на офіційному рівні заперечує допомогу Росії, але надає її через своїх васалів. Можливо, снаряди з Північної Кореї й не найкращої якості, але їх у Росію надходить багато. Водночас у ситуації з постачанням снарядів від європейських союзників для України спостерігаються певні проблеми.
Так, за інформацією Європейської служби зовнішніх справ, ЄС, імовірно, не виконає своєї обіцянки щодо надання Україні мільйона боєприпасів до березня 2024 року. Минула вже понад половина запланованого терміну, а вдалося доставити лише 30 % обіцяних боєприпасів. Така ситуація може бути спричинена різними чинниками, зокрема технічними труднощами, бюрократичними перешкодами або політичними рішеннями деяких країн-членів ЄС. Росія змогла частково наростити власне виробництво боєприпасів навіть в умовах економічної блокади, що також може вплинути на ситуацію та перегляд планів ЄС щодо постачань Україні.
Певна втома Заходу також проявляється в питаннях фінансування, зокрема в тимчасовій відмові двох основних донорів України — США й Німеччини — надавати фінансову допомогу. У США проблема виділення коштів є політичним питанням, а в Німеччині Конституційний суд ухвалив рішення, що ускладнює використання певних коштів із державного бюджету, до того ж країна має фінансові проблеми.
Ситуація в США є особливо тривожною, оскільки відсутність активної участі Вашингтона може призвести до скасування західної допомоги в межах “Рамштайну”. Адміністрація Байдена висловлює підтримку, але політичні суперечки в Конгресі ускладнюють виділення коштів, оскільки республіканці поки що не схвалюють надання Україні допомоги на 60 млрд доларів, апелюючи до того, що потрібно найперше розв’язати внутрішні проблеми (передусім укріпити кордон із Мексикою для вирішення міграційної кризи). Проте республіканець Вівек Рамасвамі, наприклад, відкрито закликає припинити будь-яку допомогу Україні, віддати частину її територій Росії, тоді, на його думку, Москва заспокоїться чи навіть стане союзником Вашингтона. Звичайно, це все хибні твердження, які не є офіційною позицією США, але сам факт того, що в Республіканській партії є сили, які готові підтримувати Путіна в перекроюванні кордонів Європи, свідчить про певні непорозуміння чи навіть проблеми в американському суспільстві.
Крім технічно-військового аспекту, певні труднощі є в морально-психологічному й соціально-економічному вимірах. Електорати західних країн втрачають інтерес до російсько-української війни й вимагають зменшити чи навіть зупинити допомогу Україні та зосередитися на внутрішніх проблемах. Останнім часом певна частина американців почала сумніватися у важливості надання Україні військової допомоги. Так, за даними опитувань Pew Research Center, 47 % американців виступають за подальшу активну підтримку України у військовій галузі (навесні 2023 року таких було приблизно 60 %). Думку про те, що США надають нам надто багато допомоги, підтримує 31 % американців, і ця цифра поступово зростає. Схожі настрої спостерігаються і в деяких європейських країнах.
Дехто також вважає, що війна в Україні негативно впливає на економіку Заходу. Проте експерти-економісти стверджують, що військове виробництво в умовах війни сприяє економічному і промисловому розвитку країн, оскільки Захід може скеровувати кошти для власного переозброєння та для виробництва зброї Україні, стимулюючи так свою економіку.
Проте також важливо врахувати певну деіндустріалізацію Заходу та часткову технологічну залежність від Китаю, що ускладнює можливість наростити виробництво озброєнь на великому рівні за короткий проміжок часу. Також якщо Захід не зможе задовольнити потреби України в озброєннях і боєприпасах, то це може вплинути на його здатність протистояти Китаю та Росії в майбутньому.
Усе це відбувається в контексті інших геополітичних подій, як-от війна в Ізраїлі, на яку США змушені скеровувати свою увагу, військову та фінансову допомогу. У Південній Америці зростає напруження між Венесуелою та Гаяною. Поглиблюється міграційна криза, яка є частково наслідком неадекватної політики Заходу, що проводилась останніми роками. У європейських країнах посилюються праворадикальні рухи, які часто мають проросійську позицію, зокрема в Словаччині й Нідерландах праві політичні сили вже прийшли до влади.
У цих умовах на Заході вже починають лунати думки про те, що Україна повинна сідати за стіл переговорів із Путіним, щоб припинити війну. Але Путін поки що не прагне перемовин, оскільки й надалі вірить у свою перемогу, та й Україна не піде на це, доки не поверне свої тимчасово окуповані території.
Дуже важливою сьогодні є позиція США щодо подальшої допомоги Україні. Так, американський президент Джо Байден неодноразово стверджував, що Штати підтримують і будуть підтримувати Україну до переможного кінця. Він зазначив, що допомога Україні — це “інвестиції в американську економіку та в нашу власну безпеку”, які “запобігатимуть ширшому конфлікту завтра”. Проте Newsweek в одній із публікацій вказує на те, що США можуть постачати Україні зброю не для того, щоб допомогти їй перемогти Росію, а лише для утримання фронту й уникнення стратегічної поразки Кремля. Так Америка може уникнути негативних наслідків, пов’язаних із можливим програшем Росії, як-от хаос на російських кордонах, відставка Путіна, регіональна боротьба за владу тощо.
Ця зміна підходу може бути спробою зберегти статус-кво й уникнути різкого конфлікту, що може мати великі геополітичні та стратегічні наслідки. Це також може бути пов’язано із занепокоєнням щодо загрози з боку Китаю та можливого виникнення нових проблем для США в умовах “євразійської анархії”.
У питанні допомоги від Євросоюзу також є певні проблеми. ЄС планує виділити Україні 20 млрд євро протягом чотирьох років — по 5 млрд євро на рік. Ідеться також про 50 млрд євро ймовірної допомоги. Але ці транші поки що блокуються через опір окремих країн, зокрема Угорщини.
Німеччина також прагне збільшити військову допомогу Україні у 2024 році майже вдвічі — до 8 млрд євро. Але там спостерігаються певні проблеми з бюджетом, зокрема через рішення Конституційного суду виникла “дірка” в розмірі 60 млрд євро, тож переговори про допомогу було відкладено, щоб знайти вихід із кризи.
Канада та Норвегія планують наступного року надати Україні 0,8 млрд і 0,6 млрд євро військової допомоги відповідно, а Нідерланди зарезервували 2,5 млрд євро. Хочуть фінансово допомагати Києву й такі азійські країни, як Південна Корея та Японія.
Тож сьогодні Захід має максимально зосередитися на фінансовій і воєнній допомозі Україні, а не дискутувати про те, чи потрібно зберегти обличчя диктатору Путіну. Адже, якщо Україна не вистоїть перед російською загрозою, наступними будуть республіки Балтії й Польща, а США доведеться відправляти своїх солдатів на допомогу союзникам із НАТО. Тільки перемога України й розпад Росії є надійними гарантіями стабільності та миру у світі.
