Чи підтримає Німеччина Україну в умовах загострення ситуації з РФ?

У Німеччині після парламентських виборів до влади прийшла нова коаліція. Її називають “світлофор”, оскільки вона складається з різнопланових політсил: соціал-демократів, вільних демократів і “зелених”. Коаліцію очолює новий канцлер Олаф Шольц. Він прагне посилити економіку країни через ефективне розв’язання енергетичних проблем. Зокрема, Німеччина планує поступово перейти від атомної до зеленої енергетики. 

Найбільше уваги уряд надає введенню в дію “Північного потоку-2”, оскільки прагне перетворити Німеччину на газовий хаб ЄС. У цій справі позиції Німеччини та США, країн Балтії, Східної Європи, зокрема України, суттєво різняться. Усе це тому, що “Північний потік-2” загрожує енергетичній безпеці ЄС, оскільки Східна Європа й Балтія будуть енергетично залежати від Росії. Зокрема, це підтвердили події осені 2021 року, коли ціни на газ завдяки спекуляціям російського “Газпрому”піднялися до 2 тис. доларів за 1 тис. м³. 

США впродовж тривалого часу накладали санкції на будівництво газогону, проте після приходу до влади Джо Байдена Америка вирішила піти на поступки, щоб не загострювати відносини з Німеччиною, і зняла обмеження. У відповідь Берлін заявив, що він забезпечуватиме нормальне функціонування американських військових баз і збереження американської стратегічної зброї, зокрема двадцяти атомних бомб, а також засобів їх доставлення – військових літаків типу “Торнадо” – на авіаційній базі в місті Бюхель. “Північний потік-2” зрештою добудували, проте ще не сертифікували.

Останніми місяцями через нарощування російських військ біля кордонів України США та деякі країни ЄС знову порушили питання про заморожування сертифікації газогону, оскільки для Росії це болюче питання, яке справді може зупинити її агресію. Проте Німеччина щодо цього займає дуже помірковану позицію. З одного боку, ключові німецькі політики заявляють про те, що вони підтримують суверенітет і територіальну цілісність України. Проте з іншого – наполягають на виконанні домовленостей “Мінськ-2” і застосуванні “формули Штайнмаєра”. Вона може бути руйнівною для України, оскільки передбачає проведення виборів на тимчасово окупованих територіях за українським законодавством, але без виведення російських найманців і сепаратистів, а отже, під прицілом їхніх автоматів. Тож на таких виборах перемогу здобудуть представники сепаратистів, які так легітимізуються і, займаючи проросійську позицію, будуть постійно розхитувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Тому наша країна за жодних умов не може піти на виконання Мінських домовленостей у такому варіанті. 

Якщо ж Росія розпочне повномасштабну агресію, німецькі політики підтримають введення потужних санкцій, проте вони вважають, що обмеження не мають поширюватися на енергетичний сектор, а зокрема й на “Північний потік-2”. Це означає, що санкції для Росії не будуть такими болючими. Таку позицію Німеччини можна пояснити насамперед економічними інтересами, які, однак, не мають суперечити європейським цінностям та економічним інтересам інших країн ЄС, а також України. 

Останнім часом загравання Німеччини з Росією тільки посилюється. Нещодавно, наприклад, німецький адмірал Кай-Ахім Шенбах на конференції Індійського інституту оборонних досліджень заявив про те, що Україні не вдасться повернути Крим, що її та Грузію не потрібно приймати до НАТО, а головне – що Путін “заслуговує на повагу” й що ми можемо йому її дати. Після потужного міжнародного скандалу він змушений був подати у відставку, проте його позиція збігається з думкою багатьох німецьких високопосадовців, які не озвучують її прямо, а називають “обережністю” й “поміркованістю”. Хоча правильніше це зветься політикою “політичного реалізму”, яку започаткував ще Отто фон Бісмарк. Він вважав, що країна має керуватися не цінностями, а своїми національними інтересами.

Тому Німеччина відмовляється надавати Україні летальне озброєння й намагається заблокувати його постачання від інших членів НАТО. Коли український посол у ФРН Андрій Мельник висловив пропозиції України до “світлофорної коаліції”, зокрема прохання про припинення сертифікації “Північного потоку-2”, надання новітнього оборонного озброєння, розгляд перспективи членства України в НАТО та ЄС, усунення Росії з міжнародних організацій, визнання Голодомору геноцидом українського народу, німецька влада пообіцяла їх розглянути, але зазначила, що шукатиме компроміс з усіма сторонами, зокрема й із РФ. А Росія, звичайно, буде проти них.

В умовах жорсткого тиску Росії на міжнародну спільноту Німеччині потрібно чіткіше визначити свою позицію, оскільки потурання вимогам Кремля чи навіть пасивна нейтральність можуть дуже дорого коштувати всьому світу. Сьогодні агресором є Росія, тож якщо Німеччина називає себе нашим союзником, то має за можливості нам допомагати чи принаймні не заважати іншим це робити. Адже те, що англійські літаки, які перевозять військову допомогу для України, змушені облітати територію Німеччини через заборону Берліна, є досить дивним. 

Нещодавно ФРН заявила, що надасть Україні декілька тисяч військових шоломів. Це, звичайно, добре, наша країна вдячна й за таку підтримку, але вона хоче більш дієвої й активної допомоги. Будемо сподіватися, що Німеччина займе чіткішу позицію щодо цього конфлікту.