Добрий лев і гієни

Якщо світом не буде правити старий лев із докорами сумління, ним почнуть керувати зголоднілі гієни. Але проблема сучасного світу в тому, що лев став вегетаріанцем і занадто кається у своїх колишніх провинах, водночас гієни набралися сміливості й прагнуть крові.

БРІКС проти Глобального Заходу

Нещодавнє рішення запросити до БРІКС Аргентину, Єгипет, Ефіопію, Іран, Саудівську Аравію та ОАЕ додасть і без цього різношерстій організації волатильності, а також посилить вплив антизахідного лобі у світі.

Група БРІКС, заснована на Петербурзькому економічному форумі, планувалася як альтернатива впливовим міжнародним організаціям, як-от “Велика сімка”. Де-факто група бідних і авторитарних режимів, яких через немиті руки й кримінальні замашки не прийняли до пристойного клубу джентльменів, вирішила створити власну міжнародну організацію з блекджеком і самітами.

Китай і Росія намагаються зробити з БРІКС інструмент боротьби проти США і Глобального Заходу, який змушував авторитарні та корумповані режими поважати права людини й не вбивати людей, коли заманеться. Проте публічно це прикривається промовами про “альтернативний світоустрій”, у якому держави Глобального Півдня та Сходу відіграватимуть більшу роль на противагу Заходу.

Однак зробити з БРІКС якесь більш-менш єдине утворення так і не вийшло через різновекторність і внутрішні суперечності між учасниками: Китай та Індія ворогують, а інтереси орієнтованих на світову торгівлю Бразилії та ПАР відрізняються від інтересів підсанкційної Росії. Долучення ж Ірану, Саудівської Аравії й ОАЕ, що ворогують між собою, лише посилить внутрішні тертя між учасниками організації. А запрошення бідної Ефіопії в компанію багатих арабських нафтократій розпорошує можливість компромісу серед фінальних цілей організації, окрім хіба антизахідництва.

Росія істерично намагається врятувати свою шкуру і вийти цілою з розв’язаної проти України війни через залучення нових учасників до потенційного антизахідного блоку, який змінить світовий баланс і зменшить вплив Заходу. Дедалі сильніші антизахідні настрої Москва воліла б використати для прикриття своїх злочинів і формування світу, у якому імперіям ніхто не перешкоджатиме знущатися зі своїх громадян і менших країн. Але найбільшою проблемою є навіть не те, що Путін і Сі формують проти Заходу нову “Вісь Зла” з корумпованих та диктаторських режимів і залучають нових прихильників, а те, що Захід сам соромиться своєї сили й вважає її огидною.

Минулі кривди й каяття

Захід домінує у світі вже кілька століть, і, слід визнати, це йде світові лише на користь. Західні суспільства пройшли складний шлях від колоніалізму, геноцидів і рабства до добровільної відмови від цих ганебних явищ та засудження їх. Тим, хто ганьбить Захід за работоргівлю, варто пам’ятати, що європейці не вигадали рабство, яке існувало в усіх народів, але саме вони перші його заборонили й подолали. Західна цивілізація, напевно, перша з наявних, яка покаялася у своїх вчинках. Попри минуле, сьогодні Захід несе світу демократію, свободи, повагу до людської гідності й права людини.

Захід можна порівняти з варваром, який колись багато вбивав, а коли постарів — помудрішав, тож тепер вчить молодь мити руки перед їдою і забороняє жорстокість та вбивства. Якщо в XXI столітті правила диктуватиме не Захід, свої криваві закони насаджуватимуть Росія, Китай, ісламські та африканські диктатори. 

Розпалені антизахідною пропагандою суспільства країн Глобального Півдня вважають, що у їхній бідності та корумпованості винен Захід, але насправді з них знущаються їхні ж урядовці. А корумпованим урядовцям набагато легше переводити стрілки на Захід, від якого на хвилі загального популізму можна ще й вимагати компенсацію за колоніалізм у XVIII столітті. 

Вразливі цінності

Століттями Захід мав морально-ціннісну перевагу через свої ідеї свободи, рівності, раціоналізму, які домінували над цінностями авторитаризму, феодалізму та архаїчних традицій колонізованих країн. Ще двадцять років тому жителі Азії захоплювалися західною демократією, рівністю, повагою до прав людини. Захід ніс прогрес, справедливість і руйнував справді шкідливі забобони.

Але сьогодні більшість топових тем у західних медіа викликають нерозуміння і навіть глузування серед азійців та африканців. Надмірність лівацької риторики в західних інформаційних дискурсах Москва використовує для пропаганди та зменшення цивілізаційної привабливості Заходу. Якщо кілька десятиліть тому Кремль лякав народи за “залізною завісою” жахами капіталізму, у які не надто вірили, то сьогоднішні західні культурні стандарти, що їх екранізовує Netflix, відлякують самі. 

Проблема панівних неоліберальних цінностей не в тому, що вони пропагують свободи для меншин чи деконструюють наявні дискурси в пошуках дискримінації, а в тому, що вони беруть під сумнів моральний авторитет власної культури. Американський патріотизм, такий популярний двадцять років тому, за останнє десятиліття для частини американців став явищем, якого варто соромитися. Усі перші президенти США були рабовласниками, усі національні герої — расистами, а ті, хто не був запідозрений ні в першому, ні в другому, точно були гомофобами й прихильниками патріархату. І навіть славнозвісний Авраам Лінкольн, який дав свободу чорношкірим рабам, був причетний до жорстокої політики щодо корінних американців. Серед мешканців США популяризується думка, що датою заснування їхньої країни є зовсім не 4 липня 1776 року, а 15 серпня 1615-го, коли перший корабель з африканськими рабами пришвартувався біля берегів Америки. Оскільки вся американська історія є історією расизму, колоніалізму та гноблення, який сенс шанувати гнобительські національні символи, запроваджені білими чоловіками?

Такі погляди є частково закономірними для того типу постіндустріального демократичного суспільства, де вирішені базові матеріальні проблеми й кожен має змогу висловитися. Але їхньою проблемою є те, що таке суспільство має більший потенціал розколу, аніж патріотизму та мобілізації. Уже за декілька років цілком можливою є загроза війни між США та Китаєм, але американське суспільство не має одностайності щодо доцільності боротьби під американським прапором.

Чимало американців вважає, що Захід занадто довго домінував над Сходом, тож США не варто втручатися в справи інших країн. На практиці це означає: нехай Китай нападає на Тайвань, винищує в концтаборах мільйони незгодних і встановлює такий самий цифровий концтабір із системами стеження, який створює для власних громадян. Через ту саму причину Франція відмовилася втручатися в держпереворот у Нігері. Минулий “білий колоніалізм” чимало громадян на Заході вважає більшим злом, аніж теперішню “чорну тиранію”.

Критично малий відсоток американців готовий зі зброєю в руках захищати свою батьківщину в разі збройної агресії. Західноєвропейські країни взагалі воліли б не вибирати війну як спосіб розв’язання проблеми під час агресії. Одним словом — одержать і ганьбу, і війну.

Натомість у країнах, які формують БРІКС як альтернативу Заходу, рівень войовничості та національної безкомпромісності подекуди зашкалює. У цивілізаційному аспекті потенційного протистояння ми маємо овець, що стурбовані екологічними наслідками від свого харчування травою, і вовків, для яких шовінізм і нетерпимість вважаються чеснотами.

Від того, наскільки Захід збереже свою колишню цивілізаційну силу та обороноздатність, залежить і виживання України в XXI столітті.