By Мідь захоплює нас вже тисячі років. Навколо американського Верхнього Озера знаходиться чимало древніх і сучасних копалень цього неймовірно корисного металу. Задовго до появи сучасних гірників, що видобувають руду зі значних глибин, корінні локальні спільноти отримували її із плитких розробок – пише Сара Діруан у часописі Scientific American.
«Ті доісторичні копальні з давніх-давен були загадкою» – говорить Дейвід Помпіані, геолог з Universityof Hawaii в Маноа. У попередніх дослідженнях робилися спроби на базі археологічних артефактів оцінювати, коли копальні функціонували, але пізніші гірничі праці часто знищували такі сліди – підкреслює науковець. Тому він і його співробітники вибрали інший підхід: почали шукати доказів гірничої діяльності, збережених у природному середовищі.
У найновішому номері Anthropocene науковці поділилися результатами досліджень донних осадів, взятих з двох малих озер, що знаходяться неподалік від древніх копалень міді на острівці Isle Royale на Верхньому Озері. Такі осади характеризуються сезонною змінністю і трохи нагадують шари дерев. Кожен шар – це запис подій з конкретного року: погоди, пожеж і напливу атмосферних забруднень.
Виявляється, що навіть у доісторичних часах видобування міді було джерелом забруднень, в основному через домішки олова у покладах. «Олово є добрим показником активності людини. […] Цей матеріал не зʼявляється у довкіллі сам по собі» – каже Франческа Мартінез-Руіз, геохімічка з Instituto Andaluz deCiencias de la Tierra, котра не брала участі в дослідженнях. Отримання міді було дуже трудомістким процесом в доіндустріальних часах. Коріння американці розбивали скелі кайлами – підчас цієї важкої фізичної праці в повітря здіймався пил, що містив часточки скелі і металів. Помпеані вважає, що гірники розводили вогнища під скелями, аби розмʼякшити мідь та розтопити олово. Водночас часточки олова здіймалися високо, а вітер розносив їх по ближній та дальній околицях. Під час аналізування озерних осадів науковці наткнулися на прошарки з високим вмістом олова, вік яких було визначено на 6 тисяч років. Це вказувало на те, що видобування міді відбувалося тоді у значних масштабах – це підтвердили й археологічні знахідки з того ж періоду.
«Ці дослідження показали, що олово імовірно дозволяє, хоч і опосередковано, реконструювати давні зміни в природному середовищі» – каже Мартінез-Руіз. На її думку схожим способом, тобто аналізуючи осади, отримані з малих озер, можна досліджувати вплив людини на природу у різних місцях світу. Як вважає Помпеані, це один із найстаріших відомих прикладів гірничої діяльності у значних масштабах. «Одна з гіпотез говорить, що збирацько-мисливські спільноти були надто слабо організованими, аби вести такий інтенсивний видобуток. Однак, озерні осади доводять, що було інакше. Ті прадавні гірники працювали так інтенсивно, що сліди їхньої діяльності збереглися в довкіллі до сьогодні».
