By Науковці виявили, що концентричні кола, або ж очка на крилах метеликів, не лише виглядають, як очі, але й справляють враження, що вони завжди скеровані на глядача, не залежно від напрямку погляду. Така оптична ілюзія, звана «ефектом Мони Лізи», покликана відлякати потенційних нападників і дати метеликам достатньо часу для втечі – пише Медді Бендер у часописі Scientific American.
Дослідники підозрюють, що очка з темними «зіницями» в центральній частині і оточені світлішими «райдужними оболонками» хижаки не здатні відрізнити від справжніх очей. Ханна Ровленд, екологиня з Max-Planck-Institut für chemische Ökologie у Єн хотіла перевірити, наскільки цей ефект залежить від напрямку фальшивого погляду. Результати її досліджень було опубліковано нещодавно в Frontiers inEcology and Evolution.
Спочатку Ровленд і її співавтор навчили пташенят, щоб ті атакували личинки борошняного хрущака, приховані на кінці вольєру за паперовими трикутниками із надрукованими образом пари очей. Коли їхні зіниці були скеровані прямо, птахи по кілька разів підбігали до паперу, а потім відступали і вичікували кілька хвилин, перш ніж напасти знову – що було ознакою обережності. Та коли здавалося, що зіниці звернені в іншому напрямку відносно того, з якого наближалися пташенята, то ті атакували відразу упродовж кількох секунд. Розташовані по центру зіниці – хоч і меншою мірою, ніж ті, котрі дивилися прямо в бік пташенят – призводили до більшої затримки у нападі, аніж зіниці обернені в іншу сторону.
«Це вказує на те, що птахи насправді асоціюють ті зорові подразники з очами і звертають увагу на те, куди скеровані зіниці» – каже Ровленд. І, як вона додає, концентричні очка, наявні найчастіше на крилах комах, можуть видаватися пташенятам парою очей, які дивляться на них, не залежно від напрямку наближення.
Антонія Монтейро, біологиня еволюції з Національного університету Сінгапуру, котра не брала участі у цих дослідженнях, говорить, що ця праця є «капітальною» демонстрацією еволюційного значення очок на крилах метеликів.
«Хижак може підходити до тих комах з різних сторін, тому розташовані по центру зіниці в очках дають врешті-решт цілком добрий результат» – каже Монтейро. Та попри це вона звертає увагу, що використані у дослідженні очка були на кілька міліметрів більшими, ніж навіть найбільші з тих, котрі наявні в природі, що створює можливість, що пташенята були додатково відлякувані величиною намальованих очей.
