Дисидент майбутнього

Дисидент майбутнього

Про загрози тотального впровадження технологій та інструментів штучного розуму Matrix писав уже не раз і буде ще. Саме зараз появилась чергова нагода. Цього року у Китайській Народній Республіці має почати діяти в повній мірі Система соціального кредитування (Social Credit System), яку теж звуть «системою соціальної вірогідності» чи «системою суспільної оцінки». Однак, західні публіцисти дають цій системі й інші, більш тривожні визначення. Наприклад, як це: «Social Credit System– це інноваційна китайська ідея, скерована на поєднання тотального слідкування і контролювання державою з можливостями комерційних баз даних та функціональністю соціального порталу. Big Brother зустрічається з Big Data».

Дана система передбачає накопичення або втрату балів за хорошу чи погану поведінку в суспільстві: вчасну оплату рахунків, паління у недозволених місцях, надто тривале «зависання» на комп’ютерних іграх, але також за критичні щодо влади дописи в соціальних мережах, спілкування з підозрілими особами, сумнівні зацікавлення тощо. Формально йдеться про те, щоб відділити «порядних громадян» від «асоціальних елементів», а відтак одних нагородити, а інших покарати.

Досі цей проект уже діяв у КНР, але у тестовому режимі. В результаті дев’ять мільйонів китайців отримали заборону подорожування літаками через їх низький рейтинг у системі SCS. Планувалося, що у 2020 році система охопить всіх китайських громадян, оскільки 170 мільйонів відео-камер, заінстальованих у цій країні, завдяки алгоритмові розпізнавання обличь дають можливість за кілька хвилин ідентифікувати практично кожного. Якщо програму не вдасться реалізувати цього року через торгову війну зі США, звідки надходили потрібні мікропроцесори, то її без сумніву реалізують у недалекому майбутньому.

Тому за цим китайським експериментом дуже уважно слідкують в усьому світі. Чому це має таке важливе значення? Всі цивілізовані люди усвідомлюють, що сьогоднішні, а ще більше – завтрашні технології створили небачені раніше можливості спостерігати за кожним з нас зокрема і контролювати суспільства в цілому. Уряди і корпорації, судячи з усього, були б не проти, зате проти ми – громадяни. Отже, всім цікаво, чи вдасться це здійснити компартії КНР. Режим китайських комуністів, як відомо, є авторитарним, тому там подібний експеримент реалізувати значно легше, ніж у демократичних, передусім західних країнах. 

Втім, не важко здогадатись, що та чи інша форма жорсткішого суспільного контролю буде з часом запроваджена по всьому світу. Під тиском, наприклад,  таких загроз, як тероризм, кліматичні зміни чи поширення смертоносних вірусів, держави і самі суспільства захочуть якимось чином відгородитися від потенційних терористів, забруднювачів довкілля чи гігієнічних невігласів. Якщо задля цього треба буде пожертвувати часткою суверенітету чи особистих свобод, то як зараз кажуть в нашій частині світу – «нє вапрос».

Україна не належить ні до демократій західного взірця, ні не є високорозвиненою технологічною державою. Однак, нам теж не зашкодило б приглянутися до такого експерименту, хоч би й задля того, щоб спробувати уявити свою у роль у можливому майбутньому. До якого «сорту» громадян кожен з нас мав би шанс потрапити? Очевидно, що це ще залежатиме від того, в якому цивілізаційному напрямку буде розвиватися наша держава. Адже, ясна справа, що умовні правила суспільної добропорядності будуть тим жорсткішими, чим авторитарнішою буде система управління.

Беручи до уваги те, як зараз уряди навіть цивілізованих держав, а також міжнародні корпорації і глобальні медіа намагаються формувати суспільні пріоритети, то в недалекому майбутньому в категорію «дисидентів» чи то «асоціальних елементів» мають шанс потрапити, наприклад, всі шанувальники серіалу «Чорне дзеркало». Зокрема ті, хто уникає флешмобів і гидує розвагами типу «караоке на майдані»; хто не виставляє в соціальних мережах своїх інтимних фото чи відео і уникає акцій типу «чорної п’ятниці»; хто не дивиться телевізійних новин і шоу, але читає розумні книжки. Про критику влади чи існуючого суспільного порядку у публічних місцях – не варто, мабуть, і згадувати. 

І тут ключове питання: хто з нас готовий внаслідок такої «асоціальної» поведінки зазнати заборон на перельоти літаками чи й поїздок громадським транспортом; відмов у отриманні кредитів на житло чи субсидій на газ; блокування кар’єрного росту чи неможливості дати дітям хорошу освіту?

Знаю, що частина з вас скаже, що такі питання ще не актуальні, бо не відомо чи таке станеться. Інші скажуть, що вони вже не актуальні, бо подібні проблеми нас переслідують уже зо два десятиліття. Першим з вас я відповім, що буде таки гірше. Другим – що буде ще гірше. І знаєте чому? Надіюсь, всі чули про «коронавірус», який тріумфально вирушив з території Китаю і крокує по планеті. Пишуть, що першими його жертвами стали слабі люди – літні і діти, особи з послабленим імунітетом. 

Так от – майбутнє уже почалося.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


“ПіК”: ХХ-ліття однієї ілюзії Деморалізація