By 
Нещодавно керівниця російської громадської організації “Українська община Криму” Анастасія Гридчина заявила, що хоче популяризувати українську мову на півострові. Гридчина є також головним редактором пропагандистського україномовного інтернет-ресурсу “Переяславська рада 2.0”, який розпочав роботу минулого року. Окрім того, її організація планує видавати українську газету, провести “круглий стіл” за творчістю Лесі Українки та відкрити виставку книг Т. Шевченка.
Здається, можна тільки порадіти такій турботі про українську культуру з боку кримських громадських діячів, адже ще зовсім недавно будь-якого мешканця півострова могли затримати чи навіть засудити за використання української мови та символіки, і це попри те, що українська і кримська-татарські мови в Криму поряд з російською вважаються державними.
Популяризація української мови здійснюється за підтримки місцевої влади, яка раптово вирішила повноцінно задовольняти культурно-мовні потреби етнічних українців у Криму. Однак для такої показової діяльності є низка причин. Останнім часом Росію неодноразово звинувачували у порушенні мовно-культурних прав кримських татар та україномовного населення Криму, тому перша причина – показати світові, що ніяких порушень на півострові немає.
Також Росія хоче спростувати звинувачення Києва щодо переслідування україномовних мешканців Криму. Певну зміну російської політики щодо України засвідчила й відставка Суркова, який відповідав за “український напрямок” і був головним ідеологом проекту “Новоросія”. Окрім того, кримська влада хоче здобути лояльність україномовних громадян, на яких не подіяли репресивні заходи.
Та оскільки таку “українізацію” громадські організації здійснюють на кошти Кремля, то вони, звичайно, й далі поширюватимуть міфи “русского мира” про єдність і дружбу трьох братніх слов’янських народів. Навіть назва інтернет-ресурсу “Переяславська рада 2.0” натякає на міф про те, що саме з підписання договору між Богданом Хмельницьким і московським царем під Переяславом розпочалася російсько-українська дружба.
Отже, про підтримку української мови в Криму ми можемо тільки мріяти. Водночас справжні наміри російської влади очевидні: за час окупації навіть ті поодинокі школи, які викладали українську мову на півострові, були закриті чи перепрофільовані на російськомовні.
