By 
У 2024 році відбудуться вибори в понад 70 країнах світу, зокрема у 25 державах, що є учасниками Міжнародної коаліції на підтримку України або постачають нам озброєння. Від їхніх результатів залежатимуть економічна та політична допомога Україні, наші успіхи на фронті та настрої в Кремлі щодо посилення наступу або ж чергових “жестів доброї волі”.
Цьогоріч відбудуться вибори в країнах, де мешкає приблизно половина населення планети, і найсумніше, що їхній пік припав на розпал “демократичної рецесії”. У багатьох державах, які ще 5–10 років тому видавалися наближеними до демократії, відбувся відступ від політичних свобод, а владу в них здобувають популісти, які часто орієнтуються на Росію. Тому Москва активно впливатиме на результати виборів у країнах, від яких залежить військово-економічне становище України.
У США на президентських виборах може перемогти Дональд Трамп, і це називають найбільшою небезпекою для демократії в Штатах, НАТО і всьому вільному світі. І хоча деякі республіканці переконують, що це лише “передвиборча риторика” і Трамп не робитиме всього, що обіцяв, перемога кандидата, якому приписували допомогу Кремля у виборчих перегонах і для якого розмова із Зеленським стала причиною імпічменту, не здається багатонадійною для України.
Президентські вибори в Росії в березні цьогоріч матимуть неприховано декоративний характер. Кремлівський тиран не посоромився завадити виборчій реєстрації та навіть убити основних опонентів. Якщо Путін доживе, то наприкінці нового президентського терміну йому виповниться 78 років — він правитиме країною довше за Сталіна.
Березневі парламентські вибори в союзному до Москви Ірані також будуть без сюрпризів: ісламський режим уже заборонив балотуватися понад чверті кандидатів, які подали заявки на участь, — демократів не пропустять.
Загальні вибори в Індії, яка купує найбільше російської нафти й рятує економіку РФ, навряд чи втішать Україну. Прем’єр-міністр Нарендра Моді і його керівна партія “Бхаратія Джаната”, які ведуть країну до диктатури, етнічних конфліктів і обмеження громадянських свобод, найімовірніше, знову переможуть, набравши 42 % голосів.
Південна Африка, яка за правління Африканського національного конгресу та президента Рамафоси стала вигідним партнером РФ, на цьогорічних парламентських виборах може змінити курс. За соцопитуваннями, АНК може набрати 41–47 %, але буде змушена шукати коаліційних партнерів. Водночас опозиційна партія “Демократичний альянс”, лідер якої Джон Стенгейзен публічно підтримує Україну, засуджує російське вторгнення і навіть приїжджав до Києва в травні 2022 року, може набрати 23–31 %. На тлі чуток про те, що ПАР може постачати зброю росіянам, якщо керівна партія АНК переможе, Південна Африка може перетворитися на авторитарну країну з неприхованим партнерством із РФ.
У Європі цьогоріч відбудеться дев’ять парламентських виборів, на яких вирішуватиметься доля подальшої підтримки України. За прогнозами, на червневих виборах до Європарламенту мають шанси зберегти лідерство правоцентристська Європейська народна партія та лівоцентристський Прогресивний альянс соціалістів і демократів, хоч і з меншою часткою голосів. Водночас націоналістичні праві та ультраправі депутати можуть здобути майже чверть місць. Значна частина партій, які лідирували у Франції, Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, або відверто отримували фінансування від Кремля, або не приховували свого прихильного ставлення до РФ.
До кінця січня 2025 року в Британії відбудуться загальні вибори, на яких керівна Консервативна партія після 14-річного правління може поступитися лейбористам. І хоча серед лейбористів є критики допомоги Україні, лідери Лейбористської партії заявляють, що “за їхнього уряду не буде жодних змін у рішучості Британії протистояти російській агресії та підтримувати Україну”.
В Австрії лідеркою цьогорічних виборчих перегонів може стати крайня права “Партія свободи”, яка є однією з головних “путінферштейєрів” у Європі й неодноразово ганьбилася підтримкою РФ та критикою України.
Керівна партія Хорватії на чолі з прем’єром Пленковичем підтримує Україну, а їхня країна допомагала нам озброєнням та авіацією. Але на цьогорічних парламентських виборах політичні скандали та протести журналістів можуть обвалити рейтинги керівної “Хорватської демократичної співдружності” (HDZ). Водночас президент країни й лідер соціал-демократів Зоран Миланович критикує підтримку України, а його партія наразі утримує друге місце в рейтингах.
Проросійським партіям не загрожує перемога на парламентських виборах у Бельгії, адже вони не мають впливу в цій країні. Та у Бельгії заморожено 200 млрд євро російських активів і є теоретична можливість передання їх Україні. Але праві партії найчастіше виступають проти таких кроків, побоюючись, що тоді країна втратить привабливість для іноземних активів.
Цьогорічні президентські перегони в Грузії мало що змінять, оскільки країна є парламентською республікою, а от парламентські вибори будуть ключовими. Згідно з опитуваннями, керівна “Грузинська мрія”, за правління якої відбувся розворот країни від Заходу та посилення співпраці з РФ, може набрати лише 36,6 %. А опозиційний альянс “Платформа перемоги”, до якого входить і “Єдиний національний рух” Міхеіла Саакашвілі, — 21,5 %. Проте керівна партія не має ймовірних коаліційних партнерів, тож владу може сформувати опозиція. Проблемою для України є те, що в опозиції є кілька проросійських партій.
Президентські вибори в Молдові є стратегічними для України. У 2024 році проєвропейська президентка Молдови Мая Санду балотуватиметься на другий термін і намагатиметься ініціювати референдум щодо вступу країни до ЄС. Шанси Санду оцінюють у 30 %, а проросійського експрезидента Ігоря Додона — у 24 %.
Парламентські, місцеві й президентські вибори в Румунії є ключовими як для України, так і для Кремля, який прагне остаточно відрізати західні шляхи постачання та експорту України. Румунія стала справжнім порятунком для експорту українського зерна, не допускаючи блокування України “п’ятою колоною” та корисними ідіотами. Провідні румунські партії підтримують Україну. Найбільше шансів на президентських виборах має Мірча Джоане, тож Румунія, очевидно, зберігатиме статус українського тилу.
На парламентських виборах румунські “друзі Москви” не мають шансів сформувати більшість, але можуть набрати 10–12 місць у Європарламенті, де під гаслами євроскептицизму та русофільства перешкоджатимуть підтримці України.
Словаччина, яка була одним із головних хабів ремонту української техніки, у політичному аспекті вже майже стала вибитою цеглиною для України. А президентські вибори в цій країні, що мають відбутися навесні, можуть закріпити цей статус. Хоча в парламентській республіці, якою є Словаччина, президент має менше повноважень, аніж прем’єр-міністр Роберт Фіцо, але він однаково здатний вплинути на політику прем’єра. Найбільше шансів на перемогу має спікер парламенту та коаліційний партнер Фіцо Петер Пеллегріні, який може набрати 43,9 % голосів. Показово, що Пеллегріні дотримується прозахідних поглядів і переконує, що відмови від проєвропейського курсу не буде, а побоювання щодо проросійського розвороту Словаччини є перебільшеними. Перемога Пеллегріні для України не є поганим сценарієм, але, оскільки політик пов’язаний коаліційним партнерством із проросійським урядом Фіцо, така ситуація може посилити позиції “словацького Орбана” або ж наблизити коаліційний розкол та відставку скандального прем’єра.
Вибори в Бразилії, Канаді, Фінляндії, Литві, Азербайджані, Білорусі та Пакистані збережуть статус-кво цих країн і навряд чи суттєво змінять їхню зовнішню політику щодо України. Винятком можуть стати президентські вибори у Венесуелі, де проросійському диктатору Ніколасу Мадуро протистоїть ліберальна кандидатка Марія Мачадо. Натомість Мадуро може розпочати “маленьку переможну війну” ще до виборів, щоб або збільшити свій рейтинг, або ввести воєнний стан і скасувати невигідні йому вибори.
Вибори в десятках країн, немов ефект метелика, можуть вплинути на зміцнення чи послаблення позицій України як на полі бою, так і на міжнародній арені. Тому для нас немає неважливих країн: кожна може стати причиною наших невдач або подарувати шанс на наближення перемоги.
