By 
США погрожують накласти санкції на енергокомпанії Німеччини та інших європейських країн, що долучилися до будівництва “Північного потоку-2”. Натомість міністр закордонних справ Німеччини, лідер соціал-демократів Гайко Маас відкинув критику Вашингтона, заявивши 10 січня 2019 року в Берліні, що питання європейської енергетичної політики повинні вирішуватися в Європі, а не в США. На його думку, накладати односторонні обмеження на “Північний потік-2”є “неправильним шляхом”[1].
Позицію Вашингтона розкритикував і глава Східного комітету німецької економіки Вольфганг Бюхель. За його словами, мова йде про “самоповагу й суверенітет”Німеччини. В. Бюхель вважає, що “Північний потік-2”буде сприяти стабільності цін на газ у Європі. Канцлерка ФРН Ангела Меркель також підтримує будівництво газопроводу, стверджуючи, воно не загрожує енергетичній безпеці Європи й не передбачає припинення транзиту газу територією України. А федеральний міністр економіки й енергетики Німеччини Петер Альтмайєр заявив, що ФРН не відмовиться від “Північного потоку-2”навіть попри агресію РФ в Азовському морі.
Та що таке європейська енергетична політика й чому її питання мають вирішуватися в Європі? Де-юре вона означає сукупність синхронізованих дій усіх членів співтовариства для забезпечення конкурентоспроможності енергетичного сектору, сталого розвитку й безпеки енергопостачання.
Насправді ж енергетичну політику ЄС здебільшого визначають дві країни – Німеччина та Франція. Європа на 50% залежна від постачальників енергоресурсів. Найбільше ЄС імпортує сирої нафти – 80%, трохи менше природного газу – 54% та вугілля – 38%. Усі держави-члени, окрім Данії, є чистими імпортерами енергоресурсів. Найбільший рівень енергетичної залежності мають Німеччина (61,1%), Франція (54,5% ), Італія (86,8%) та Іспанія (85,1%). Якщо енергоспоживання й далі ростиме такими темпами, то у 2030 році залежність від зовнішніх поставок енергоносіїв може сягнути 70%, а нафти – 94%. Це ставить під загрозу економічний розвиток та стабільність усієї євроспільноти.
Іншою проблемою, що походить від попередньої, є недостатній рівень географічної диверсифікації імпорту енергоносіїв. Нафта-сирець надходить до ЄС із Росії (20%), Норвегії (20%) та Саудівської Аравії (11%), а газ – з Росії, Норвегії та Алжиру. Саме тому ЄС шляхом будівництва “Турецького потоку”та “Північного потоку-2”намагається реалізувати свою енергетичну політику.
Зі зведенням “Північного потоку-2”пов’язаний і закон США “Про протидію противникам Америки за допомогою санкцій”від 2 серпня 2017 року. У документі вказано, що обмеження накладаються на всі компанії, які ведуть бізнес з опонентами США. Окремий розділ закону стосується газопроводів.
Д. Трамп неодноразово критикував будівництво “Північного потоку-2”. Під час виступу в штаті Монтана в липні 2018 року президент США дорікнув активним членам ЄС, насамперед Німеччині та Франції, що “вони хочуть бути захищеними від Росії, а тим часом вони платять Росії мільярди доларів. А ми є тими ідіотами, які все це оплачують”[2]. На саміті НАТО поряд із “Північним потоком-2”Трамп критикував і низький рівень оборонних витрат європейських союзників Америки[3].
Посол США в Німеччині Річард Гренелл закликав офіційний Берлін припинити підтримку “Північного потоку-2”, адже, на думку Америки та країн ЄС, цей проект є спробою Росії посилити вплив на Європу та профінансувати дестабілізацію, зокрема України. Р. Гренелл наголосив, що “Північний потік-2”є намаганням російського уряду посилити тиск на європейських союзників і партнерів у галузі енергопостачання. Дипломат також додав, що наразі Кремль “продовжує свою кампанію з підриву суверенітету й територіальної цілісності України”.
Р. Гренелл вважає, що Росія витрачає мільярди євро від енергетичних проектів на “дестабілізуючу зовнішню політику й підтримку на східному фланзі НАТО своєї поведінки”. На думку дипломата, відкриття “Північного потоку-2”і “Турецького потоку”унеможливить транспортування газу територією України. Як наслідок, Київ втратить вагу в політичній та безпековій сфері, а це лише збільшить ризик російського втручання[4].
Частина європейських політиків також не приховує свого занепокоєння ситуацією. Так, екс-прем’єр-міністр Італії Романо Проді на ІІІ Форумі в Монако у 2018 році висловив стурбованість щодо майбутнього постачання газу через “Північний потік-2”Європою, зокрема щодо цін на пальне та ймовірних умов контрактів[5].
А от Голова Європейської Ради Дональд Туск вважає, що проект створення газопроводу суперечить законодавству Євросоюзу, яке спрямоване на скорочення енергозалежності й диверсифікацію постачань енергоносіїв. Туск підкреслив, що всі нові проекти мають відповідати вимогам “третього енергетичного пакета”, а також зазначив, що будівництво “Північного потоку-2”дозволить російському газу (80%) піти єдиним маршрутом, а “Газпрому”– отримати контроль над 60% німецького газового ринку[6].
Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький в інтерв’ю американському каналу CNBC заявив, що “Північний потік-2”є антиєвропейським інструментом для шантажу України й Польщі[7].
Низка країн ЄС (Болгарія, Чехія, Естонія, Греція, Угорщина, Латвія, Литва, Польща та Румунія) назвали створення “Північного потоку-2”загрозою для всього Євросоюзу. Вони вважають, що збереження транзиту газу через Україну важливе не лише з погляду енергетичної безпеки, а і для того, щоби забезпечити стабільність у східноєвропейському регіоні.
Отже, проблематичною є не лише енергетична політика Європи, але і стратегія її реалізації, за якою стоїть геополітична нестабільність континенту й небезпека розколу ЄС.
[1]DW: Глава МИД ФРГ отверг критику США в адрес “Северного потока-2”
[2]CNN:Chris Cillizza. The 11 most dangerous things Donald Trump said in his Montana speech
[3]Укрінформ: Дональд Трамп гостро критикував Європу, але саміт НАТО цим не зіпсував
[4]DW:Посол США у ФРН пригрозив німецьким фірмам санкціями через “Північний потік-2”
[5]5 канал: Створення енергетичного ринку в Європі: що обговорювали на форумі “Енергетична безпека майбутнього”у Монако
[6]BBC: Туск вважає, що “Північний потік-2”суперечить законам ЄС
[7]Дзеркало тижня: Моравецкі назвав Північний потік 2 проектом Росії для шантажу України та Польщі
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
