Голодні ігри Кремля

Після невдалих спроб знищити українську енергосистему та влаштувати українцям “холодомор” росіяни перейшли до історично випробуваної форми геноциду й розпочали безславну війну проти українського хліба.

Новий етап геноциду

Напевно, геноцид ще ніколи не був таким багатогранним і комплексним, як під час російської агресії проти українців. Окрім масових убивств, понівечених підлітків у братських могилах, катувань голодом у полоні, репресій за українську мову, викрадень українських дітей із подальшим промиванням мізків у російських пропагандистських таборах, росіяни почали знищувати український хліб.

Востаннє вони робили це під час третього голодомору в 1946–1947 роках, а наймасовіше — в 1933 році. Тоді продовольчі загони, сформовані з мешканців внутрішніх районів Росії, ходили по хатах і відбирали хліб, щоб убити українців голодом. А сьогодні, не маючи змоги особисто вирвати хлібину з рук української дитини, росіяни знищують наше зерно дистанційними ракетними обстрілами.

Кремль уже не приховує, що так звана СВО, яка за лекалами російської пропаганди мала “врятувати українців від фашизму” й була “спрямована виключно проти української влади”, відверто нищить українське цивільне населення.

Взимку 2023 року росіяни намагалися розтрощити українську енергосистему, щоб загнати в темряву та заморозити українські міста. Де-факто це означало, що за задумом росіян від холоду мали захворіти й померти або замерзнути українські немовлята, діти та пенсіонери. Російське командування та “прості російські хлопці”, які здійснювали ракетні обстріли, добре усвідомлювали, до яких людських жертв може призвести знищення енергосистеми взимку.  

Коли цього не вдалося зробити й кількість жертв була не такою великою, щоб примусити Україну капітулювати, росіяни перейшли до знищення українського хліба.

“Хлібна війна” Путіна

Продовження експорту українського зерна без дозволу Росії надзвичайно розлютило Кремль, який відчув себе другорядним гравцем. Коли президент Зеленський заявив, що Україна разом з ООН і Туреччиною продовжуватимуть “зернову ініціативу”, Москва вирішила знищити здатність України зберігати та експортувати зерно.

Російські ракети почали прицільно бити по портах Миколаєва та Одеси, які завантажують і зберігають найбільше зерна. Унаслідок атаки в ніч на 19 лютого було знищено 60 тис. тонн зерна та частину інфраструктури порту Чорноморська. На світанку 21 липня дві російські крилаті ракети “Калібр” влучили в зерносховища одного з аграрних підприємств Одещини, унаслідок чого виникла пожежа на площі понад 200 м², було знищено ангари й 120 тонн збіжжя, понівечено сільськогосподарську й рятувальну техніку.

Знищення можливостей України зберігати та експортувати хліб стає новою ідеєю-фікс кремлівського диктатора. Наскільки зросте кількість голодних в Африці — це “найбільшого друга Африки” не хвилює.

Після розриву “зернової угоди” Москві не доведеться обмежувати себе жодними рамками зобов’язань, тож вона може розгорнути більшу військову агресію на українському морському узбережжі, де розташовано найбільше агропромислових об’єктів.

Україна становить серйозну економічну конкуренцію Москві на світовому ринку зерна. Під час блокади Чорного моря російські зернотрейдери перехопили великі українські контракти та наших традиційних покупців. І навіть після відновлення роботи “зернового коридору” Київ не зміг повною мірою повернути своїх покупців у Єгипті та інших країнах. Але той факт, що Україна досі продавала зерно і країни Африки та Азії купували його не у РФ, був приводом для скреготу зубів у Кремлі.

Проте російські ракетні удари по українських зерносховищах та елеваторах спрямовані не лише проти наших експортних можливостей, але й на ураження змоги зберігати зерно для потреб власного цивільного населення. Руйнуючи українські зерносховища, росіяни чудово усвідомлювали, що це загрожує голодом цивільним українцям. Зокрема, російськомовним, православним, одеситам і херсонцям, росіянам, що живуть в українських містах, і пенсіонерам, які ностальгують за СРСР — усіх їх Кремль прирікає на голодну смерть, щоб лише Україна не могла експортувати зерно в Африку.

Дурень, який воював із хлібом

Насильство кремлівської хунти, яка заволоділа владою в Росії, набирає дедалі більших обертів. У своїй ненависті до українців путінський режим докотився до спроби вчинення четвертого голодомору. Путіну замало бути військовим злочинцем — за методами та масштабами злочинів він уже уподібнюється до Сталіна.

Звісно, українська влада та західні партнери забезпечать людей продовольством і не допустять голоду, але росіяни, очевидно, не пошкодують дефіцитних “Калібрів” за 7 млн доларів кожен у війні проти українського хліба. Головна мета нової “хлібної війни” Путіна — знищити ключові українські агропромислові об’єкти, щоб Туреччина, ООН та Україна не могли транспортувати зерно “чорноморським коридором”. Якщо після цього ще й частина українців голодуватиме — Путін матиме кілька хвилин особистої радості.

Поки у лікарнях російських міст для пацієнтів немає посуду та бракує ліків, Росія, за підрахунками військових аналітиків, витрачає на війну в Україні в середньому 1 млрд доларів на день. Це гроші з федерального бюджету РФ, відібрані з фінансування шкіл, лікарень, дитсадків і доріг. 

Іміджеві втрати Росії навіть в очах екзальтованої громадськості країн третього світу очевидні. Хай росіяни спробують переконливо пояснити напівголодним китайцям та індійцям, навіщо “хороша Росія” знищує українське зерно.

Україна має шанси звести нанівець путінські атаки на хліб і захистити свою агропромислову експортну інфраструктуру, посиливши оборону неба додатковими західними системами ППО. Чи досягти успіху в подоланні безсовісного меркантильного опору польських фермерів і розгорнути широкий західний шлях експорту українського хліба. Або вчинити нестандартно: залучити до зернової ініціативи країни, інтереси яких Москва боятиметься зачіпати, — Китай чи США.

А Путін увійде в історію як дурень, який воював із хлібом.