By Антарктичні мікроорганізми продукують інтригуючі невідомі раніше хімічні субстанції – пише Пітер Андрю Сміт у журналі Scientific American.
Антарктида здається континентом, на якому ми зовсім не очікували б присутності мікроорганізмів, котрі викликали б деградацію деревини. На тій скованій льодом землі не росте жодних дерев, немає й кліматичних умов (тепло і волога), які зазвичай супроводжують процеси розпаду органічної матерії. Та все ж останніми роками було виявлено там наявність кількох різновидів грибів, які було знайдено на дерев’яних елементах конструкції, збудованих Ернестом Шеклетоном та іншими відкривачами, що досліджували цей регіон на початку ХХ століття. Зацікавлені цим феноменом науковці вирішили перенести деякі із тих організмів у лабораторії з метою їхнього контрольованого вирощування in vitro. Вони виявили, що ці гриби виробляють невідомі раніше хімічні субстанції, властивості яких можуть мати певний аплікаційний потенціал для медицини. Роберт А. Бланшетт, дослідник з університету у Міннесоті, який займається патологією в лісових екосистемах, а також його співробітники вісім разів здійснили наукові експедиції на Антарктиду з метою отримання взірців тих мікроорганізмів.
Гриби є основою виробництва багатьох ліків, зокрема хоча б і популярного антибіотику пеніциліну, але й імуносупресантів з групи циклоспоринів чи фармацевтичних засобів, що знижують рівень холестерину в крові, як то ловастатин. З цього приводу Бланшетт почав задумуватись, чи знайдені в Антарктиді примітивні евкаріоти можуть виробляти такі ж корисні субстанції. Щоб вияснити цю проблему, він нав’язав співпрацю з Крістін Саломон із університетського Центру Проектування Ліків. Останніми роками вона працювала над доведенням власної ж гіпотези, що мікроорганізми, які живуть в суворих, вбогих на поживні субстанції середовищах, мусять самі дбати про свої інтереси і конкурувати за ніші з іншими різновидами присутніх там грибів чи бактерій, виробляючи спеціальні антибактерійні сполуки. Отже існує шанс, що ті хімічні субстанції могли б знайти застосування у розробці нових фармакотерапевтичних ліній. У дослідженні, опублікованім у квітні минулого року на сторінках часопису Phytochemistry Саломон описала результати дослідів, які вона здійснила, аналізуючи вирощування кількох різновидів грибів типу Cadophora, що походили якраз з просторів антарктичних. Дослідниця разом з колективом відкрила, що насправді, згідно з припущенням, ті виробляють цілком нові для науки хімічні зв’язки.
На жаль, підчас лабораторних тестів жодна із тих субстанцій не виявилася ефективною для знищення клітин людських патогенів чи токсичною для двох досліджуваних типів ссавцевих онкологічних клітин. Саломон, коментуючи результати, не приховувала здивування, але й розчарування, хоча й надалі не виключає віднайдення інших потенційних для них аплікацій у медицині.
Один з ґатунків, які аналізувала її дослідницька група, відзначався особливо високою продукцією сполуки під назвою коломітид С (colomitide C). Її концентрація у досліджуваних клітинах досягала тисячократного показника вартості, аніж інші зазначені скрізь метаболіти грибів і бактерій. Попередні результати подальших праць у цьому напрямку показують її обмежувальний вплив на зріст тканок модельного ґатунку риби, Danio rerio. Можна припускати, що коломітид С небезпосереднім чином бере учать у сповільненні розвитку деяких новотворів, які швидко наростають. Група Саломон натрапила на посередній доказ цього, який демонструє, що ця субстанція спричиняла рецесію проліферації мишачих клітин раку грудей і зараз науковці збираються повторити ці дослідження.
