By В Україні цього року знову вшановують лідера ОУН (Б) Степана Бандеру у зв’язку зі 110-ю річницею народження. Однак, багато з шанувальників цього історичного персонажа навіть не знають, чим же прислужився Бандера справі українського державотверення?
Різноманітні існуючі варіанти відповіді на це питання – яскравий приклад підміни понять, словесних маніпуляцій та недомовок. Прихильники, адепти та пропагандисти Бандери впродовж десятків років не можуть розібратися навіть з арифметикою. В буквальному сенсі.
Ось найпростіший приклад. Є таке поняття як “натуральні числа”. В усьому світі, у всіх культурах після 1 йде 2, після 2 – 3 і так далі. Лише у деяких українських націоналістів після 2 знову йде 2.
Наприклад. Другий Великий Збір ОУН відбувся в серпні 1939 р. у Римі. На ньому Провідником Організації було обрано шваґра вбитого московським терористом (до слова, Судоплатов був улюбленим учнем своєї жертви) Коновальця. Другий «другий» Збір – це зібрання прихильників Бандери у квітні 1941 р. у Кракові, просто під крилом тамтешньої Sicherheitsdienst Reichsführer-SS (SD).
При цьому і сам Бандера, і його найближчий соратник Стецько були на той час за ініціативою А. Мельника з ОУН виключені партійним трибуналом і ним же засуджені до смертної кари. Підстава – спроба “рейдернути” Організацію, усунувши її легітимне керівництво.
Але пригляньмося до державницьких проектів Степана Андрійовича та його групи, яка називала себе “революційним проводом ОУН”. На разі відомі сім документів на цю тему.
Документ 1. Програма, датована березнем 1941 р. Це абсолютно соціалістичний за духом документ. Майже всі його положення відтворені в Конституції сучасної України, хіба за винятком тез: «боротьба за силу і добро української нації є основою нашого світогляду», «ОУН бореться проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів».
Документ 2: «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Напрямні ОУН» з чотирьох розділів: «Загальні напрямні», «Політичні вказівки», “Військові інструкції», «Вказівки на перші дні організації державного життя».
Документ 3. «Меморандум про мету українського націоналістичного руху від Проводу українських націоналістів у справі створення майбутньої Української держави”. Передано німецькому урядові 14 квітня 1941 р. Зміст: головна мета цієї групи націоналістів – створити УССД на всьому просторі від Карпат до Каспійського моря.
Документ 4. «Меморандум», виготовлений групою членів Революційного Проводу на чолі зі Степаном Бандерою 15 червня 1941 р. і переданий до Рейхсканцелярії 23 червня». Головні тези:
- «самостійна Українська держава завершить процес облаштування Європи і допоможе зміцнити європейський континент і надати йому світового значення. Тільки міцна Українська держава зможе забезпечити здоровий розвиток у східноєвропейському просторі»;
- «не можна панувати довго в Східній Європі за допомогою технічних державних і управлінських засобів, які спираються на сильну окупаційну армію»;
- «східноєвропейським простором можна буде оволодіти в майбутньому лише за допомогою ідей і взаємною згодою проживаючих там народів».
Головний висновок: «Військова окупація не може триматися довгий час у Східній Європі. Тільки новий державний лад, збудований за національним принципом, може забезпечити там здоровий розвиток. Тільки самостійна Українська держава могла б зберігати такий новий лад…».
Хотілось би заперечити, та немає чим. Останні 70 років нашої історії, політика ЄС, США, російська війна проти України та Західного світу, врешті-решт наш повсякденний життєвий досвід підтвердили і щодня підтверджують справедливість цих оцінок.
Але очевидним є сьогодні і зовсім неочевидним було тоді розуміння того, що така мета радикально суперечила геополітичним планам нацистського диктатора, який розглядав цей простір як життєво необхідний для німецького, а не українського народу. Про союзників Райху, які мали свої плани щодо територій, заселених українцями, згадувати не буду.
Документи 5, 6 та 7 мають відповідно назви «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Інструкція Служби Безпеки (травень 1941 року), «Боротьба і діяльність ОУН під час війни. Політичні вказівки (травень 1941 р.)” та «Напрямні ОУН “Боротьба і діяльність ОУН під час війни”». Це докладні, ретельно виписані вказівки – від порядку проголошення Української держави та організації її збройних сил до процедури запровадження національної символіки й текстів пісень, які можна та необхідно принагідно співати. Аналіз їх потребує окремої розповіді, яка далеко виходить за межі цієї розвідки. Тут лише констатую таке: для розробки документів такого об’єму необхідно багато часу, зусиль, фахівців.
Оцінюючи ті документи, треба взяти до уваги наступне. По-перше, оригінал першого документа відсутній, публікація здійснена за неатрибутованою машинописною копією. По-друге, в назві цієї збірки документів йдеться про СБ бандерівської течії, а в самому документі – про ОУН у цілому. І це принципова проблема.
Почитаємо, про що йдеться в першому документі. Він починається словами: «Є певний порядок у революційному будуванні, від якого невільно відступити…». Головний посил: «Ми стоїмо на становищі, що при нинішних швидкостях, з якими проходять воєнні дії, ми, як революційна сила, зможемо відіграти незначну роль. Тому організація власної збройної сили у відношенні до можливості й конечності вжиття її на фронті зовнішньої боротьби буде спізнена. Тим актуальнішою стає зате організація внутрішнього фронту шляхом закріплення ладу й порядку на звільненій території власними силами і самостійно хоч рівнобіжно з задержанням ладу і порядку, який переводитиме своїм апаратом на наших землях союзник. Союзник мусить побачити і признати наш організаційний хист і зрозуміти наглядні користі, які він з нашої діяльності може мати».
А тепер поставимо таке питання: хто в даному контексті є союзником Німеччини — Бандера чи Мельник?
Далі інструкція описує процес організації «органу безпеки на рідних землях» — «Народної Міліції», «організованої на основі самоохорони». Ця міліція мусить посісти місце «зліквідованого революційним порядком і без решти» «цілого апарату безпеки Червоної Москви».
Але це не значило тотального винищення всіх чекістів. Чому так? Документ містить наївну, як на безкомпромісних борців з московською окупацією, надію: «буде напевно так, що частина з тих, хто є нині в НКВС, прилучаться до революції і стануть її добрими борцями».
У принципі це всі доступні сьогодні програмні напрацювання націоналістів-бандерівців напередодні німецько-радянської війни. Але, насправді, не всі. В нашому розпорядженні є ще одне документальне свідчення, яке за своїм політичним значенням, як видається, перевершує всі вище згадані теоретичні плани революціонерів-націоналістів.
Але про це іншим разом.
(Документи цитуються за: Мудрик-Мечник С. ОУН в Україні і за кордоном під проводом.- С. 10-54). ОУН в 1941 році: Документи. Ч. 1 / Упоряд.: О. Веселова, О. Лисенко, І. Патриляк, В. Сергійчук. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2006.- С. 178 -189; Косик В. Україна у Другій світовій війні у німецьких документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. 1.- Львів, 1997.- С. 70 -72. Літопис Української повстанської армії. Т. 6. УПА в світлі німецьких документів. Книга перша: 1942 — червень 1944. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. Вид-во «Літопис УПА».- Торонто, 1983.— С. 29 -33, 187. ОУН в 1941 році.- С. 58 -176, 192 -198. Матеріали та документи Служби Безпеки ОУН(б) у 1940-х рр. — С. 47-48). (Степан Бандера у документах радянських органів безпеки. Т. 1. — С. 83 —87).
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
