Колективний путін російської “опозиції”

Колективний путін російської “опозиції”

Час від часу хочеться написати колонку про те, що Україні насправді було б корисно співпрацювати із російською “опозицією”. Натомість щоразу ця “опозиція” щось скаже чи вчинить таке дурнувате, що немає ані найменшого бажання згадувати про неї, не те щоб закликати когось до укладання із нею якихось союзів.

Дуже показовою є реакція так званих російських лібералів на мобілізацію в їхній країні. Вони не пропонують боротися з режимом, протестувати проти несправедливої та огидної війни чи навіть проти неадекватної мобілізації, а натомість хочуть, аби росіяни втікали. “Збережіть себе”, – каже Максим Кац, один із наймедійніших тамтешніх противників путінського режиму.

У російської “опозиції” є якась майже рабська покора закону. Вони не намагаються йому протистояти, хай який він несправедливий. Незалежне інтернет-видання “Медуза”, яке давним-давно втекло із країни й працює із Латвії, і далі виконує вимоги Роскомнадзору й починає не тільки всі публікації, а й навіть дописи в соцмережах із принизливої кількарядкової плашки про те, що “це повідомлення створене іноагентами”. Особливо епічний вигляд це має у твіттері, де текст про “іноагентів” займає все тіло твіту, тож зрозуміти, що саме хотіло сказати видання світові, можна лише з долученого посилання й картинки.

Ксенія Собчак, наприклад, не може назвати війну війною, а навіть у Грузії іменує її по-путінськи “специальной военной операцией”, хоча різні соловйови та скабєєві вже нерідко кажуть “війна” у своїх ефірах.

У цьому всьому відчувається якась шалена приреченість, глибокий фаталізм і просто рабська покора, а ще брак гідности й усвідомлення, що несправедливі закони не мають права на існування, тому проти них потрібно боротися.

Проте цими “прекрасними” рисами не обмежується джентльменський набір російських лібералів. Їхня ліберальність так само закінчується на українському питанні, як десятиліття і століття тому. Навіть якщо вони позірно декларують антивоєнну позицію. Чого варта все та сама Ксенія Собчак, яка волала: “А детей-то за что?”, коли вбили Дашу Дугіну, наче та просто безневинна шестилітня доця одного з кремлівських ідеологів-шовіністів, а не доросла нарвана пропагандистка-українофобка. Водночас Ксюша абсолютно бездоказово натякала, що до смерти цієї персонажки причетна українська влада. Хоча в ситуації із Дугіною Собчак таки можна зрозуміти: то в ній кричав інстинкт самозбереження, бо вона також дочка російського політика і, либонь, боїться подібної розправи.

Так само більшість із цих “опозиціонерів” докоряє кремлю за неефективність російської армії, розкрадання бюджетних грошей, погано проведену мобілізацію, але аж ніяк не за те, що ці виродки знищили тисячі безневинних українських життів, руйнують долі, міста, природу, екологію, домівки.

Максим Кац іде далі. Він заперечує при цьому будь-яку провину росіян за війну. “Ну и помните – если войну вы не развязывали, ни в кого не стреляли и ничего не разжигали то на вас нет никакой вины. Усе мы так или иначе пострадаем от того, что делает сейчас Путин, но это будет тот случай, когда ответственность наступит без вины. Вы не виноваты ни в том, что война началась, ни в том, что она ещё не закончилась, ни в том, что не свергли Путина. Не давайте навязать себе такое чувство вины, оно не приведёт вас ни к чему хорошему…” – пише Кац у своєму твіттер-акаунті, в такий спосіб наче знімаючи відповідальність зі всіх росіян, крім самого путіна. Адже російська “опозиція” давно намагається переконати світ, що це все робив лише путін: і голосував за себе, і війну почав, і стріляє сам, й артилерію заряджає, і з літаків українські міста побомбити встигає. І 80-відсоткову підтримку теж собі сам влаштовує. Й окупації Криму тоді, у 2014-му, і чотирьох українських областей зараз теж радіє лише один путін. Тому вони й називають і війну, й армію “путінською”.

У цьому насправді є раціональне зерно, бо майже кожен росіянин – це такий самий огидний путін. Такий, що не воліє душити путіна в собі. А тому російська “опозиція” наче пропонує населенню ставати кращою версією путіна, ефективнішим убивцею українців, а самих українців натомість закликає до відповідальности (ну, не росіян же, вони ні в чому не винні й ні за що не відповідають, пам’ятаєте ж?). Кац, наприклад, вимагає розслідувати вбивства цивільних у Донецьку, явно звинувачуючи в цьому Україну, бо пише про якийсь “украинский снаряд”, безапеляційно вірячи саме в цьому питанні кремлівській пропаганді, яку чомусь абсолютно не сприймає впродовж усього іншого часу. “Опозиція” заклика ставати хитрішим за путіна дипломатом, тому вимагає від ЄС відкрити кордони для втікачів від мобілізації. Либонь, аби краще інкорпорувати розвідників у західні структури, наче їх там і так замало.

Тому російська “опозиція” нічим не краща, а багато в чому навіть гірша за путіна. Крім того, вона насправді ніяк не бореться з режимом, а лише йому допомагає. В епічній розмові Собчак із Дато Лапаурі, власником тбіліського бару, у який не пускають росіян, поки вони не заповнять анкету, де мають висловитися проти війни їхньої країни з Грузією та Україною, прекрасно все. Усе, що стосується пана Дато. Ксюша ж, поміж десятків інших нісенітниць і маніпуляцій, які можна розбирати годинами, постійно згадує про “позаполітичність”. Про ту інфантильну дурість, яку путінська влада успішно десятиліттями прищеплювала росіянам, переконуючи в такий спосіб, що так, не пхаючи свого носа в політику, вони себе убезпечать від проблем із державою і зможуть собі вільно робити те, що хочуть. Заодно це перетворювало росіян на пасивну біомасу, яка тепер відмовляється за щось відповідати, хоча всі ці каци та собча(ч)ки разом із мільйонами “невідповідальних” і “поза політикою” свого часу і привели путіна до влади. Вони свідомо проголосували за нього на виборах попри його кгбістське минуле та те, що цей упир втопив у крові Чечню. А зараз ці люди прикидаються невинуватими й не мають мужности взяти на себе відповідальність за війну та за все, що твориться в їхній огидній країні. Тому мало що так сприяє путіну, як ця імпотентна так звана опозиція.

І найгірше в цьому всьому, що багато українців і далі дивляться (а значить – створюють прибуток завдяки монетизації відео), читають, слухають чи/і, що найжахливіше, дослухаються до російських “опозиціонерів”. Будують свій світогляд довкола різних огидних сентенцій у дусі Каца й Собчак замість того, щоб дослухатися до набагато ефективнішого українського громадянського суспільства й вітчизняної влади, хай як дивно й незвично це звучить. І з підтримки цих українофобів, з такої меншовартости може вирости лише одне – ще один гидотний маленький путін на українській землі. Тому досить російського контенту – пора вбити путіна в собі.

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


“Гадкий путёнок” Вони прозріють, але пізно буде