Контемплятивні студії

Контемплятивні студії (від слова contemplate — роздумувати, споглядати, розмірковувати) — це нова галузь освіти й науки, що зосереджується на контемплятивному досвіді та його різноманітних історичних проявах (часто з акцентом на застосуванні в сучасному світі), а також на відкриттях, які люди здійснили в різних культурах і часах для розвитку концентрації, розширення і поглиблення свідомості. Себто це молитва, споглядання, медитація чи сфокусоване розмірковування. 

Університети в різних країнах світу на початку 2000-х років узялися розробляти програми споглядальних студій, які досить успішно утвердилися за останні роки, хоча параметри цих дисциплін не є чітко визначеними. Однією з головних причин такого зростального інтересу є велика кількість опублікованих досліджень, присвячених позитивному впливу споглядальних практик, здебільшого у рубриці Mindfulness. Деякі вчені кажуть, що застосування практик mindfulness в педагогіці зростає: якщо 2007 року було опубліковано понад 70 наукових статей на цю тему, то 2017 року — понад 150. Причини такого зростання різні: науково підтверджений вплив самоспоглядання на добробут і зниження стресу, концептуалізація буддійських споглядальних практик як світської техніки й додання їх до медичного і психологічного вжитку.

Однак важливо також зауважити, що це перепакування давніх практик у неоліберальні штанціпризвело до суттєвого посилення індивідуалістичних цінностей, як-от відчуження та автономія, нескінченна самодисципліна та самовдосконалення, що теж слід розглядати критично. Тож mindfulness закріпився як інструмент для розроблення світських і особливо клінічних моделей розвитку добробуту людини, які є дуже ефективними й привертають інтерес широкої громадськості, що своєю чергою підживлює цікавість до контемплятивних студій. Однак буде неправильно прирівнювати уважність і саморефлексію до споглядальних студій (contemplative studies). Лікар і дослідник Джон Кабат-Зінн запропонував таке визначення для mindfulness: “Усвідомлення у теперішньому моменті, яке виникає завдяки цілеспрямованій і безоцінковій увазі”. Проте споглядальна практика є набагато ширшою. Ідея сучасного mindfulness запозичена із палійського терміна sati, що має багато значень — пам’ять, пригадування, нагадування та присутність духу. А споглядальна практика може містити багато інших форм медитації, молитви й концентрації, що мають коріння в різних культурних і релігійних традиціях. Практики контемплятивних студій часто поєднують європейську феноменологію, когнітивні науки та практики уважного спостереження чи втіленого (від слова “тіло”) сприйняття.

Спираючись на численні форми споглядальних практик у філософії та релігіях усього світу, споглядальна освіта пропонує учням прийняти безпосередність їхнього внутрішнього життя як засіб для застосування власного досвіду до того, що вони вивчають у школі чи університеті. Споглядальні практики запрошують до уважного спостереження за явищами, наприклад природними процесами, культурними продуктами (ми з колегою Ігорем Колесником контемплюємо на картинки, звуки чи відео), ментальними та емоційними станами, упередженнями чи засобами масової комунікації. Ці практики дають змогу розвивати увагу й зосередженість, підвищувати обізнаність і розуміння, слухати й говорити, попри відмінності, підтримувати творчі підходи до розв’язання проблем і розглядати вплив наших дій на світ загалом. Контемплятивна освіта — це не лише традиційна освіта з додаванням, наприклад, курсу медитації; це підхід, який пропонує новий спосіб розуміння того, що означає бути освіченим у сучасній західній традиції гуманітарних наук. Наприклад, щоб поглибити своє академічне навчання, студенти можуть займатися практиками уважності, аби розвинути усвідомлення теперішнього моменту, або ж брати участь у діалогах і практиках глибокого слухання, щоб покращитиміжособистісні навички та бути більш свідомими щодо свого тіла. Споглядальне навчання заохочує студентів відкинути типові епістемологічні настанови в навчанні й жити в більш усвідомленому світі.

Джуді Ліф, колишня ректорка Університету Наропи, що в Колорадо (США), якось сказала про контемплятивні студії: “Річ не в тому, щоб відмовитися від науки, а в тому, щоб заземлити її, персоналізувати й збалансувати з основами тренування розуму, особливо з практикою сидячої медитації, щоб внутрішній розвиток і зовнішні знання йшли пліч-о-пліч”. Збалансована освіта має розвивати здібності студентів, що виходять за межі вербальних і концептуальних, включно з питаннями серця, характеру, творчості, самопізнання, концентрації, відкритості та ментальної гнучкості. У навчальну програму Університету Наропи вплетені такі практики, як сидяча медитація, тайцзицюань, айкідо, йога, китайська каліграфія та ікебана. Серед спеціальностей, які можна здобути в цьому університеті, є арттерапія, йога, релігієзнавство та мистецтва, екологія та жіночі студії, вивчення давніх мов, творче письмо, поезія, музика, перфоманс та різні спеціалізації з психології. Це наче академія мистецтв, де можна щасливо вчитися без дискретної математики чи нарисної геометрії.

Але в цьому новому полі освіти теж є проблеми, пов’язані як із європейською модерністю, так і з європейським колоніалізмом. У першому випадку йдеться про те, що ми, європейці, засвоїли модерність як секулярну практику, запорукою успішності якої є відділення від релігії. Християнські споглядальні практики часто були дезавуйовані другою хвилею колоніалізму; протягом XVIII–XIX століть у питаннях модерності / колоніальності домінували ідеї епохи Просвітництва, які розглядали релігійні інституції та віру як перешкоду для модернізації. У самій Європі це проявилося у відокремленні церкви від станів, а також у поступовій консолідації наукової парадигми. Але місце, яке звільняється, порожнім не буває: колоніальні відкриття принесли практики, які ми схильні пов’язувати з духовністю, але не релігійністю. Прикладом цього є секулярна, нерелігійна медитація, зокрема йога, яку європейці ніби відділили від релігійних практик індуїзму чи буддизму, всередині яких і народився цей феномен. Очевидно, що ступінь заперечення релігії є іншим, ніж у випадку систем знання, розташованих у колонізованих світах.

З практичного погляду усвідомлення зв’язку між колоніальністю / модерністю і сучасними контемплятивними практиками означає не лише визнання традицій, у яких ці практики виникли, але й щире намагання зрозуміти первісні межі в їхніх власних термінах. Можливо, те, що у сучасних споглядальних студіях домінують буддійські практики (у секуляризованій чи ні формі), тоді як християнські, що мають багатий родовід, пов’язуючи oratio і contemplatio, майже не представлені, є побічним ефектом орієнталізму та романтизації східних традицій в епоху нового часу. У цьому контексті іронічно мислити, що європейська наука нового часу проростала із релігійного християнства та його інститутів на кшталт університетів та єзуїтських шкіл. Сучасна програма artes liberales (вільних мистецтв, куди входять мови, мислення і математика) Українського католицького університету прямовідсилає до європейської традиції, яка починається ще з античності (ці мистецтва мали готувати до занять філософією) і мислить вільні мистецтва як практичну науку, представлену у формі системно впорядкованого вчення про людину і світ загалом. І хоча програма цього університету й намагається прокласти міст у європейське минуле, тут ви ще не знайдете контемплятивної математики чи медитацій на картини у Львівській галереї мистецтв. Мій старший син, який на першому курсі вивчає тут дискретну математику, щоразу потребує психологічної підтримки після занять, якоїсь медитації чи mindfulness із кавою, бо стара християнська молитва чомусь не допомагає.