By Неначе серфери, що ковзають по великих океанських хвилях, або як відважні метеорологи, малі буревісники з Японського моря цілеспрямовано прямують до потужних (і небезпечних) тропічних циклонів — пише Джессі Грінспен у журналі Scientific American.
Коли надходить ураган, птахи здебільшого втікають чи шукають сховку, адже великі атмосферні вихори часом стають масовими вбивцями птахів. Однак японські й британські дослідники проаналізували дані щодо напрямку, швидкості й розташування (завдяки GPS) 75 тихоокеанських буревісників (Calonectris leucomelas) і виявили, що ці птахи іноді влітають у центр тропічного циклону й залишаються там щонайменше вісім годин.
У статті, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences USA, науковці припускають, що буревісники роблять так, щоб їх не знесло на сушу, де вони могли б розбитися об землю чи стати жертвою хижака. Дослідники зауважили також, що дорослі птахи краще орієнтуються в намірах ураганів, аніж молоді особини, які лише вчаться розпізнавати, де розташований суходіл.
Біологиня Емілі Шіпард з Університету Свонсі, співавторка статті у PNAS, у захваті від можливостей, що їх мають ці майстри літання. Вони, як і споріднені з ними альбатроси, здатні на своїх довгих тонких крилах долати великі відстані. Відомим є вчинок північного буревісника, який за 12 днів перетнув Атлантичний океан, і здобутки сірих буревісників із півдня Тихого океану, що долають щороку 60 тис. км.
Група Шіпард виявила, що тихоокеанські буревісники оминали на безпечній відстані тропічні циклони, коли перебували далеко у відкритому океані. Однак вони поводились інакше, коли стихія захопила їх зненацька і вони опинилися між нею і суходолом, тобто перед небезпекою того, що їх може викинути на сушу. У них було рішення: вони попрямували найкоротшим шляхом у центр циклону, змагаючись дорогою із дуже сильним вітром. “Хоч великі хвилі й штормові вихори не є для них особливою проблемою”, — твердить Джош Адамс, біолог із Західного екологічного дослідницького центру Геологічної служби США, який не був учасником досліджень.
Науковці й раніше спостерігали за окремими альбатросами, що пролітали крізь урагани, але вони вперше побачили, як птахи відважуються на такий крок свідомо і з причин, сказати б, стратегічних. “Попри невелику масу, яка становить приблизно пів кілограма, тихоокеанські буревісники здатні впоратися і з найсильнішими вітрами, які ми бачили у Японії, — каже Шіпард. — Чудово усвідомлювати, що навіть зараз, коли інтенсивність буревіїв зростає через кліматичні зміни, буревісники й надалі пурхатимуть без страху перед ураганами”.
Інші види змушені в таких умовах втікати, бо їм загрожує утоплення.
