By Інвазійні бірманські пітони, які повзають у районі Еверглейдс у Флориді, поїдають майже все, що потрапить у їхню пащу, — а цього є багато. Оскільки число змій зросло, популяція малих ссавців суттєво зменшилась. Але й більші тварини в небезпеці. Люди помітили, як пітони поглинали цілих алігаторів і вірджинських оленів. Як плазуни з пащею завширшки в кілька сантиметрів можуть з’їсти щось таке велике? Запитує Бетані Брукшір у часописі Scientific American.
Відповідь: розкривають пащу дуже широко, використовуючи її здатність розтягатися, яку нещодавно виміряли вчені. З досліджень випливає, що паща бірманського пітона розкривається на довжину, учетверо більшу за його череп, утворюючи отвір, що від чотирьох до шести разів більший, ніж у змії схожих розмірів — бурої бойги.
Змії здебільшого не здатні кусати і змушені поглинати жертву цілою. Щоб це зробити, змія розкриває рот завдяки суглобові, що розташований посередині щелепи, дві половини мандибулирозходяться на боки, а шкіра і тканина поміж ними розтягуються, щоб вмістити жертву. Потім шкіра повертається до нормального стану, але “після поглинання дуже великої страви вона на якийсь час утворює мішкоподібне підборіддя”, пояснює Брюс Джейні, морфолог хребетних з Університету Цинциннаті.
Деякі змії все ж можуть розкривати пащу ширше від інших. Під час досліджень, описаних в Integrative Organismal Biology, група Джейні вивчала бірманських пітонів із Флориди та інвазійних бурих бойг з острова Гуам. Науковці провели анатомічні замірювання неживих змій, а потім розкривали їхні щелепи за допомогою щораз більших розширювачів. Через них вони впихали потенційну здобич — алігаторів під анестезією, а також заміряли останки оленя, видобутого зі шлунка пітона.
Завдяки експериментові вдалося дізнатися ширину розкриття пащі кожного з видів, а також таємницю незвичної вправності бірманських пітонів. Нею є неймовірна здатність тканини між половинками нижніх щелеп розтягуватися. Приблизно 43 % ширини розкриття можна приписати тій тканині, натомість у бурих бойг цей показник становить лише 17 %.
На думку Меріон Сігал, герпетологині з Лондонського музею природної історії, порівняння двох слабо споріднених інвазійних змій виправдане, оскільки кожна з них еволюціонувала так, щоб хапати дуже велику, якщо порівняти з власними розмірами, здобич. А от визначити, чому щелепи пітонів такі еластичні, хочуть у наступних дослідженнях.
Те, що пітон може проковтнути цілого оленя, не означає, що дичина є основою його меню. “Здебільшого бурі бойги й пітони — це опортуністи, вони хапають усе, що проходить поряд, тож, мабуть, не атакуватимуть найбільшу жертву”, — каже Сігал. Однак, щоб цього не сталося в Еверглейдсі, навіть великий олень повинен спати з одним розплющеним оком.
