By Шановний читачу, ця стаття є продовженням публікації “Мегалітичні гробниці V – III тисячоліття до н.е.”
Курган Уест Кеннет Лонг Барроу
У радіусі 30–35 км від мегалітичного комплексу Стоунхендж, розташовано тридцять п’ять довгих курганів, що підтверджує сакральність території навколо цієї структури. За 27 км на північ від Стоунхенджа, на крейдяному хребті у графстві Уілтшир, знаходиться найдовший курган Великобританії Уест Кеннет Лонг Барроу, який почали будувати біля 3 600 р. до н.е. і використовували як гробницю приблизно 1000 років. Довжина цієї мегалітичної гробниці 104 м, ширина 22,5 м, висота 3,6 м.
Для насипу було використано крейдяний щебінь взятий з рову, що утворився з обох сторін від кургану. Як свідчить малюнок першого дослідника кургану Джона Обрі, який вивчав цю споруду ще в середині XVII століття, по периметру курган був обкладений великими каменями, які згодом щезли безслідно.
На східному кінці курган має зведений з сарсенових каменів коридор завдовжки 12 м, його висота – 2,4 м, від коридору відгалужувалось 5 камер, по дві з кожної сторони і одна укінці.
У чотирьох бічних камерах виявлено 46 поховань людей різного віку – від немовлят до старців. Те, що черепи відділені від кісток, та відсутність довгих кісток спонукають до припущення, що їх могли переносити у інше місце. П’ята камера, розташована по головній осі кургану, залишалась пустою. Оскільки вхід до гробниці був зорієнтований, як і Стоунхендж на північний схід, можна припустити, що ця камера мала ритуальне значенні, у ній мав концентруватися пучок променів сонця, що сходило, у день літнього сонцестояння. Цей важливий момент релігійного ритуалу сприймали як символічне поєднання Матері-Землі та сонячного божества, підключення Землі до енергетики космосу, яке було необхідним для забезпечення потойбічного життя померлих.
По периметру кургану були розміщені великі сарсенові брили, з яких залишились лише камені біля входу. Їх везли понад 25 миль, цей інженерний подвиг підкреслює сакральне значення споруди. Важливо зазначити, що на деяких каменях внутрішніх камер було вигравірувано спіралі. Згідно з дослідженнями Р.В. Багдасарова, у всіх народів світу спіралями передавали процеси розгортання та згортання космічних циклів руху Сонця і Місяця. Це підтверджує найдавніше зображення спіралі на пластині з Мальтинської стоянки у похованні хлопчика 21 891 – 22 423 р. до н.е. Прообразом спіралі швидше за все могла послужити змія. Її згортання спіраллю та розгортання стали символом згортання і розгортання сонячного і місячного циклів. Ще одним доказом зв’язку спіралі на мальтинський пластині з місячним календарем є той, що вона має 7 витків.
Оскільки найбільшого поширення символ спіралі набув у мегалітичних спорудах V – III тисячоліття до н.е., зорієнтованих на схід або захід сонця в особливі дні року сонцестоянь і рівнодень, логічно пов’язати його з розгортанням або згортанням сонячної активності (енергетики), яка то посилюється і досягає найбільшої інтенсивності у день літнього сонцестояння, то слабшає і стає найменшою перед днем зимового сонцестояння.
Продовження теми – у наступних публікаціях Матриці.
