By 
Саміт G20 в Індії засвідчив, що деякі країни так званого «Глобального Півдня» заплутались у різниці між боротьбою за свободу та колоніалізмом і не можуть визначитися щодо засудження імперської агресії проти мирної демократичної країни.
Цивілізаційна дезорієнтація
У спільному комюніке за результатами зустрічі G20 відсутня згадка про війну в Україні та про підтримку нашої територіальної цілісності й суверенітету. Декларація також не містила жодних засуджень дій Росії, яка розв’язала агресію в Європі.
Колоніальні рамки свідомості та розгляд сучасного світу крізь призму неприязні до Заходу змушують частину громадян Глобального Півдня сприймати російсько-українську війну як “західну справу”. Окремі середовища в країнах Африки, Ірані, Індії та деяких державах Латинської Америки навіть закликають розглядати російську інтервенцію в Україну як “протистояння білих колонізаторів” – Росії та Заходу, в якому країни третього світу не повинні підтримувати Захід та його союзників – тобто Україну.
Індія, Бразилія, Індонезія, Туреччина, ПАР, великі країни Африки стають дедалі вагомішими гравцями на світовій арені і їхня позиція щодо російсько-української війни здатна вплинути на подальший перебіг конфлікту. Однак більшість країн Глобального Півдня обрали нейтралітет у планетарному цивілізаційному протистоянні.
Британське видання The Economist зазначає, що в Африці Росія знайшла найбільш відверту симпатію. Майже половина африканських країн – 25 із 54 – утрималися або відмовилися від голосування в ООН щодо війни в Україні. Така неадекватна точка зору на геополітичні процеси активно підтримується Москвою та Пекіном. В Африці багато країн схильні розглядати Росію як спадкоємицю Радянського Союзу, який озброював і навчав африканські партизанські армії, що боролися з колоніальними державами – Британією, Францією, Бельгією, Португалією, тобто – членами НАТО.
Ностальгія за радянськими спонсорами, які у свій час щедро фінансували африканських червоних терористів, частково пояснює й дрейф Південно-Африканської Республіки до Росії під час президентства Джейкоба Зуми з 2009 по 2018 рік. І хоча Зуму зараз судять за корупцію, новий лідер Сиріл Рамафоса повторює наративи Кремля, про “відповідальність НАТО за конфлікт” через його розширення на схід, а також критикує санкції Заходу проти Росії. Більше того, батьківщина апартеїду не цурається й торгівлі на крові – здійснює угоду на 2 мільярди доларів на рік щодо купівлі газу в російського “Газпрому”.
Як зазначають аналітики “Центру дослідження Африки”, ще у 2015 році провідні діячі Африканського національного конгресу опублікували зовнішньополітичний документ, в якому нарікали на розпад Радянського Союзу, оскільки він “повністю змінив баланс сил на користь “імперіалізму”, маючи на увазі США та Захід.
Москва продовжує купувати грошима та зброєю лояльність бідних африканських країн. Показово, що голосування в ООН якраз відображає список найбільших отримувачів російської зброї. Більшість тих, хто утримався від засудження російської агресії проти України або не з’явилися на голосування, є покупцями російської зброї. Це насамперед Алжир, Ангола, Судан, Еритрея та Уганда.
Історичні образи деяких держав Глобального Півдня на країни Заходу можна зрозуміти. Але не можна виправдати намагання деяких режимів спихнути всю вину за сучасну корупцію, насильство та геноциди на африканському континенті лише події столітньої давності. Як і не можна виправдати спробу зробити ставку на підтримку зла в боротьбі між диктатурами та демократіями. Навіть якщо Франція 70 років тому володіла африканськими колоніями, це не означає, що, до прикладу, Алжир має підтримувати звірства російських військових в Бучі та Маріуполі, лише тому, що Франція підтримує Україну.
Імперія проти імперіалізму
Ображеним громадянам країн Глобального Півдня слід нарешті й визнати, що сучасні західні демократії – це вже не колоніальні імперії, а країни, в яких найповніше реалізовані права та свободи людини незалежно від раси, статі чи національної ідентичності. Саме на них варто рівнятися недемократичним азійським та африканським урядам, адже на планеті сьогодні немає інших держав з більш сприятливими умовами для розвитку людської свободи.
Чимало диктаторських режимів, такі як Іран чи Китай, полюбляють закидати Заходу, що мовляв, “вони були центрами світової цивілізації, ще коли європейці в шкурах ходили, тож не треба вчити їх як жити”. Але на жаль, ті, хто тисячоліття тому будував величні міста, сьогодні не вміють збудувати правової держави, не розуміють поваги до прав людини і вбивають інших за свої жорстокі й фанатичні переконання. Величні цивілізації деградували до рівня дикунських диктатур і наївно пишаються досягненнями минулих тисячоліть, використовуючи їх як індульгенцію для свого теперішнього варварства.
Яскравий представник третього світу – північнокорейський диктатор Кім Чен Ин зачитав з листочка, що підтримує боротьбу Росії проти “імперіалізму”. Як не парадоксально, але у світі ще багато людей, котрі вірять, що зазомбовані мешканці останньої імперії – антиамериканські антиімперіалісти. Абсурдні меседжі про антиімперіалізм Москви досі вдало експлуатуються російською пропагандою у недемократичних суспільствах. І не лише в Африці чи в Латинській Америці існують такі настрої, але й в деяких країнах Європи ці ідеї циркулюють серед еліт та електорату.
Україні потрібно повсюдно демонструвати закордонній аудиторії, що РФ є найбільшою у світі в’язницею поневолених народів. Західну допомогу Україні африканським державам варто сприймати не як “західні справи”, а як реакцію цивілізованого світу на російське варварство та геноцид. НАТО не розширюється на схід що “нашкодити Росії” – це народи Східної Європи шукають порятунку від російської агресії шляхом колективної оборони.
Помилкою декотрих країн глобального Півдня є те, що вони не хочуть помічати, що Україна бореться проти колоніалізму, так само, як народи Африки колись боролися за незалежність. Війна в Україні – це не про боротьбу Заходу та його протеже з Росією, а боротьба вільного народу за свободу проти колишнього колоніального гнобителя, який вирішив повернути колишніх рабів назад у імперську тюрму. Білорусь вже в тій тюрмі. Грузія та Молдова покірно мовчать. Але Україна – назад в рабство не збирається.
Російсько-українська війна стала для країн Глобального Півдня своєрідним тестом на моральну зрілість. Не тільки перевіркою розуміння різниці між добром і злом, але й наявності здорового глузду на рівні громадської думки. Адже, якщо суспільство підтримує найбільшу імперію у боротьбі з “імперіалізмом” – це явна ознака цивілізаційної незрілості та прогресуючої моральної шизофренії.
