By Підняття рівня океану наприкінці льодовикового періоду призвело до відділення Тасманії від Австралії. Науковці реконструювали процес цього океанічного вторгнення завдяки переказам корінних мешканців острова, що передавалися з покоління в покоління. Так до списку культур і народів, у яких збереглися перекази про великий потоп, доєдналися аборигени — пише Анджей Холдис на польському науковому інтернет-порталі Pulsar.
До початку XVIII ст. Тасманію населяв виключно корінний народ, який звав себе палава. Його доля змінилася на гірше два століття тому, після прибуття британців. Ті виганяли тубільців із їхніх земель і переслідували. Мала острівна батьківщина аборигенів, яку вони звали Лутрувіта, перетворилася для них на пекло під час Чорної війни 20-х років XX ст., що призвела мало не до повного винищення народу палава британськими колоністами. Нечисленні з тих, хто вижив, намагалися зберігати давні традиції та перекази — їх записав у своєму щоденнику пастор Джордж Робінсон. Саме цей щоденник і став вихідним пунктом для наукових досліджень.
Один із записаних міфів розповідає про народження Тасманії. Аборигени прибули на неї з півночі понад 60 тис. років тому, коли вона ще не була островом, а утворювала єдиний континент з Австралією і Новою Гвінеєю. Рівень океанів тоді був нижчим на 125 метрів, ніж зараз. Адже вода була ув’язнена у великих льодовиках плейстоцену. Переказ аборигенів розпочинається з моменту, коли морські води захоплювали терени, на яких жили тисячі їхніх поколінь. Океан підіймався швидко, але люди не хотіли переселятись. У якийсь момент Тасманію й Австралію поєднувала лише вузька смужка суходолу, яка все ще була заселена. Згодом і вона зникла під водою.
Дослідники встановили, що це відбулося 12,5 тис. років тому. Їм допомогла інформація, яка містилася в легенді. Історія оповідає, що народження острова відбулося тоді, коли поблизу південного полюса неба світила яскрава зоря. “Це була зоря Канопус, найясніша зірка на небі після Сіріуса. Вісь Землі змінила розташування внаслідок прецесії й зараз вказує на інший фрагмент неба, але рівно 12,5 тис. років тому вказувала саме на той”, — пишуть дослідники.
Результати їхніх аналізів було опубліковано в Journal of Archaeological Science.
