By Для людей у древні часи укус отруйної змії був серйозною загрозою для життя. На теренах стародавнього Єгипту було чимало таких рептилій. Тож лікарям доводилося давати собі раду із частими випадками таких укусів. І вони знали, як це лікувати, про що свідчить ієратичний Бруклінський папірус. Його створили у Єгипті поміж 660 і 330 роками до нашої ери, а можливо, і скопіювали з набагато старішого тексту. Дослідники вважають, що його автором були жерці богині Селкіт, опікунки саркофагів із тілом скорпіона, яка лікувала рани від укусів різних небезпечних змій і членистоногих — пише Агнєшка Кжемінська на польському науковому інтернет-порталі Pulsar.
У папірусі йдеться про 34 змії, зокрема там містяться вказівки щодо того, що робити з пацієнтами, яких вони вкусили. Дослідники роками дебатують про те, з якими конкретно видами вони мають справу в цьому випадку. Герпетологи запропонували ідентифікувати частину з них, але їхня пропозиція здавалася беззмістовною, оскільки тих видів уже немає в Єгипті. Лише тепер підтвердили, що 10 із них могли жити над Нілом у часи фараонів. Це вдалося завдяки використанню технології під назвою нішеве моделювання. Вона полягає в передбаченні імовірного ареалу гніздування певного виду — бере до уваги умови довкілля, у яких він живе, а також кліматичні дані. Екологи використовують її, щоб дізнатись, де впроваджувати захисні засоби для видів, що перебувають під загрозою зникнення. У цьому випадку технологію застосували, щоб на основі древніх кліматичних даних визначити, де в минулому, імовірно, жили певні види змій.
Еліша Макбрайд із Бангорського університету зосередилася на 10 особливо отруйних і агресивних зміях (зокрема, на чорній мамбі й різних підвидах гадюк), яких сьогодні вже немає в Єгипті. Вона використала загальнодоступні дані, щоб розробити схему місць, де вони зараз живуть, після чого проаналізувала кліматичні зміни, як-от опади й середня температура, щоб дати моделі добре уявлення про найкраще середовище існування/гніздування певного виду. Вона наклала на це кліматичні дані віком у 6 тис. років і попросила модель передбачити, які із цих змій могли мешкати на теренах стародавнього Єгипту.
Лише один вид — жаб’яча ромбічна гадюка Causus rhombeatus — найімовірніше, не жив над Нілом, але був у тих регіонах, з якими єгиптяни торгували. Тому дослідники висувають версію, що всі десять модельованих видів могли загрожувати древнім єгиптянам.
Дослідження показало придатність нішевого моделювання для вивчення видів, з якими могли контактувати стародавні культури. Однак скептики твердять, що така ідентифікація не обов’язково є надійною. По-перше, кліматичні дані за 6 тис. років не є аж такими точними. По-друге, стародавній Єгипет проіснував 3 тис. років — упродовж цього періоду клімат теж змінювався. А, крім того, умови, у яких зараз живуть ті отруйні змії, зовсім не мусять бути такими самими, як ті, у яких вони мешкали тисячі років тому, адже їхні уподобання також могли еволюціонувати.
