By 
Нещодавно завершився 49-й щорічний Світовий економічний форум. Окрім констатації фактів про позитивні й негативні наслідки глобалізації, велике значення соціальної справедливості, необхідність захисту довкілля та боротьби зі змінами клімату, обґрунтованих пропозицій не було.
Досі формування мозаїчної картини світу здебільшого відбувалося за національною й релігійною ознаками. Глобальні політичні зміни останніх десятиліть пророкують утворення світу без кордонів із єдиною конституцією й урядом. Новий порядок, імовірно, покладе край руйнуванню атмосфери, неконтрольованому використанню природних ресурсів, поширенню кібератак та терактів, політичному криміналітету.
Відсутність світових лідерів у Давосі набагато переконливіше засвідчила новий тренд у реформуванні світового порядку, де девальвуються зобов’язання перед світовою спільнотою та не відбувається міжнародного діалогу між провідними політиками.
Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд наголосила на СЕФ, що сподівання після падіння Берлінської стіни й розпаду СРСР на те, що перемога ліберальної демократії неминуча й настав “кінець історії” (Френсіс Фукуяма), не справдилися, а збереження світового порядку, що ґрунтується на дотриманні правил, потребує постійних зусиль. Однак слід не тільки говорити про “кінець історії”, варто насамперед її вчити, якою б вона гіркою не була, адже там є дуже багато повчального для нинішнього і прийдешніх поколінь. До того ж цих “усталених правил”, про які говорила Х. Фріланд, майже ніхто не дотримується. Згадаймо хоча б, як Росія демонструє грубу силу, втручається у виборчі процеси, нехтує міжнародним правом та застосовує неприховану військову агресію.
Усе ж, яка б політика збереження світового порядку не розроблялась, мистецтво ведення закордонних справ кожної країни полягає в пошуку того, що є для неї найвигіднішим. Можемо багато говорити про міжнародну доброчесність, а насправді мати на увазі те, що декларує обрана еліта своїм виборцям. Зрештою, уряд діє на благо країни, якою він керує, тому не скоїть нічого, що могло б їй зашкодити.
Та й чи всі нації зацікавлені в збереженні status quo? Чи всі вони відчувають, що їхні принципи внутрішнього поступу зберігаються, а національні цінності й інтереси забезпечено нормами міжнародного права? Якщо міжнародна ситуація сприяє розв’язанню чи подоланню їхніх проблем, вони працюватимуть, щоби зберегти її.
А якщо ні? Г. Кіссинджер у своїй книзі «Світовий порядок. Роздуми про характери націй у історичному контексті» наголошує, що “життєздатність міжнародного порядку відображається в створеному ним балансі між легітимністю та силою, а також у відносній вазі кожного з цих компонентів. Жоден з цих аспектів не покликаний перешкоджати змінам; радше в поєднанні вони прагнуть забезпечити, щоб зміни відбувалися у процесі еволюції, а не грубої конкуренції свобод. Якщо баланс між силою і легітимністю управляється належним чином, дії набувають певного ступеня спонтанності. Демонстрації сили стають периферійними і значною мірою символічними; позаяк конфігурація сил засновується на спільному розумінні, то жодна зі сторін не відчуває необхідності залучати всі свої резерви. Коли цей баланс руйнується, то зникають механізми стримування і відкривається поле дії для найбільш загарбницьких претензій і найбільш непримиренних суб’єктів; хаос триватиме, допоки не буде встановлено нової системи порядку”.
Зрозуміло, що проблема збереження миру й гарантування національної безпеки сьогодні є надзвичайно важливою. Але чому ж вона не була на порядку денному Світового економічного форуму? На ньому обговорювали все, що завгодно – від економічних наслідків до імміграції, але не глобальну ідею єдиної Європи. Яка ймовірність того, що на Заході знову не виникнуть “гарячі точки”, “територіальні конфлікти”, а насправді війни, як це було з Грузією та триває з Україною?
Не йшлось у Давосі і про те, що найбільшою світовою загрозою є агресія Російської Федерації. Отже, міжнародна спільнота втратила ще одну можливість укріпитися в правильності економічних санкцій проти Росії та проігнорувала практичну спробу корекції світового порядку, в якому принципи легітимності поступаються силовим аргументам.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
