By 9 листопада актору Олегу Борисову могло б виповнитися 90 років.
Початок акторської кар’єри Борисова тісно пов’язаний із Києвом. Після закінчення школи-студії МХАТ у Москві у 1951-1963 рр. він працював у театрі ім. Л. Українки, зіграв на його сцені понад два десятки образів. Зніматися у кіно Олег Борисов почав ще 1955-го. Спершу грав невеликі ролі у фільмах різних кіностудій, серед яких і картини студії ім. О. Довженка – “Олекса Довбуш” (1959) Віктора Іванова та “Спадкоємці” (1960) Тимофія Левчука.
У 1961 році Олег Борисов зіграв одну із своїх найважливіших ролей у кіно – Свирида Голохвастова у екранізації п’єси М. Старицького “За двома зайцями”, яку Віктор Іванов зняв на кіностудії ім. Довженка. Глядачі одразу вподобали картину: цитували репліки героїв, наспівували пісеньку “В небі канареєчка літає”. І нині це справді культова стрічка українського кіно.
Олег Борисов був універсальним актором, напрочуд органічним у роботі із будь-якою драматургією. Майже двадцять років (1964-1983) він працював у легендарному на ті часи колективі Великого драматичного театру ім. М. Горького у Ленінграді. Мав щастя наприкінці 1980-х бачити Олега Борисова у виставі “Лагідна” (“Кроткая”) за Ф. Достоєвським. Тоді вразило, що цю фактично моновиставу актор блискуче зіграв здебільшого сидячи у кріслі. Переповнений ущерть зал, затамувавши подих, слідкував за кожним його жестом. Майстерність, темперамент та особливий нерв його гри тримали у напрузі впродовж усього спектаклю.
Олег Борисов спробував себе ще й у ролі режисера. У 1963 році він спільно із Артуром Войтецьким зняв фільм “Стежки-доріжки” на кіностудії ім. О. Довженка. Стрічку визнали невдалою і більше Олег Борисов фільмів не знімав. Зараз мені ця картина здається доволі цікавою. Перш за все – акторським ансамблем, а ще доволі експресивною як на ті роки операторського роботою Михайла Бєлікова, режисера стрічок “Ніч коротка” та “Які ж молоді ми були”. Але найголовніше у цьому фільмі – це його тема. За жанром “Стежки-доріжки” – комедія із життя села. Сценарій написав театральний драматург М. Зарудний.
Фільм оповідає про спроби молодої людини зрозуміти своє покликання, знайти своє місце у житті. Олег Борисов грає головного героя стрічки – Романа, який після закінчення навчання, відповідно до розподілення, повинен кілька років відпрацювати бухгалтером у рідному селі Мар`янівка. Однак хлопець має талант до техніки, хоче бути винахідником. Зрозуміло, посади винахідника у колгоспі немає і бути не може, тому після того, як Роман завалює бухгалтерську справу, голова колгоспу переводить його у поштарі.
У фільмі багато цікавих деталей, які доволі промовисто оповідають про той час. Хоча дія картин відбувається у великому селі, нормальних доріг там майже немає, а пожежна бригада на виклик виїздить на возі із великою бочкою. Цілком можливо, що це також справило негативне враження на начальство, яке приймало картину. Зрештою, насправді “Стежки-доріжки” – далеко не найгірша стрічка тих часів.
Попри невдачу із фільмом, дружба Олега Борисова та Артура Войтецького тривала й після того, як Борисов залишив Київ. 1981-го вони знову зустрілися на знімальному майданчику: Артур Войтецький зняв “Історію одного кохання” за оповіданнями А. Чехова, у якій головну роль чудово зіграв Олег Борисов.
У 1999-му на Андріївському узвозі в Києві з’явився пам’ятник головним героям фільму “За двома зайцями” – Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову, образи яких створили актори Маргарита Криницина та Олег Борисов.
